Держава взагалі усунулася від підтримки української книги – українські видавці

Іван Малкович

На фоні відкриття в Україні російського видавництва “Альпіна” українські видавці визнають стагнацію місцевого видавництва протягом останніх двох років. Про те, як російський книжковий ринок впливає на Україну в ефірі Українського радіо говорили засновник видавництва“А-Ба-Ба-Га-Ла-Га” Іван Малкович  та засновник видавництва  “Наш формат” Владислав Кириченко.  

Владислав Кириченко, засновник видавництва “Наш формат”. Чому ми вчепилися в одну

Владислав Кириченко

“Альпіну”? Мені, наприклад, як видавцю “Альпіна” болить, тому що це мій прямий конкурент. Але, крім “Альпіни”, є “Форс”, є “Ріпол” і купа інших. “Альпіна” виплила, тому що Валерій Ананьєв, відомий український письменник, ветеран АТО, блогер, висвітлив проблему “Альпіни” і її дистриб’юторів, вийшов з найбільшого Інтернет-магазину з своїми книжками. Приблизно у той самий час Наталка Моспан зі своїм видавництвом зробила публічний камін-аут. Відповідно “Наш формат” теж не могли стояти осторонь, тому що останні два роки ситуація змінилася не в кращу сторону для українських видавництв.

2016-2017 роки — це був ренесанс української книжки. Ми вперше за всю історію незалежної України подолали бар’єр у 50 % ринку. 2018-2019 роки — це початок стагнації, масової експансії видавництв, легалізованого ввозу вагонами російської літератури, дистрибуція її українськими гравцями.

Держава усунулася взагалі від підтримки галузі, крім скасування ПДВ, яке продовжене. Але коли відкриваються російські видавництва, то вони набувають податкових переваг як вітчизняний виробник. Якщо ви книжку, яка перекладена і видана в Москві, друкуєте в Україні, то ви український видавець. Якщо у 2014-2015 році мережі були налякані і знімали масово російські книжки з полиць, то зараз відбуваються дуже неприємні ситуації, коли наші книжки мерчендайзери російських видавництв висувають на задній план і виставляють свої книжки. І тут в конфлікт вступає ліберальна пофігістична ідеологія “какая разніца” з тим, що є інтереси українців як корінного етносу, який не має іншої території, на якій він може реалізувати всі свої потреби. І враховуючи те, що за російським видавництвом, за дистрибутором стоїть ринок у 20 разів більший, у них вже економічна преференція. Вони можуть собі дозволити все, що завгодно у ціноутворенні, у маркетингу тощо. До того ж, “п’ята колона” — це люди, які свідомо або несвідомо “какая разніца”, якою мовою читати. І, на жаль, у нас структура споживання книжкового контенту така, що 25-30% людей будуть шукати будь-який спосіб читати тільки російською, 25-30% — українською, а більша частина —  “какая разніца”.

Експансія відбувається на всіх фронтах, зокрема і успішні літературні курси, які проводять російські компанії. І у суспільстві формується інформаційний фон і культура споживання саме російські, як було декілька років тому. Тобто ми не пройшли точки неповернення”.

Як будь-яка адекватна людина не проти російської книжки загалом. Українці, на жаль, знаходяться у тому стані суспільства, що проникнення англійської мови і здатність читати в оригіналі дуже низькі. Тому книжки, які українські видавці через особливості ринку не можуть видати, мають бути. Але те, що видано українською, має мати пріоритет і має бути державна програма підтримки україномовного видавця і україномовних мереж, а також має бути сконсолідована суспільна думка і ставлення до цього процесу.

Українська книжка є інструментом формування політичної нації, без якої сенс існування України як держави просто зникає. Моя позиція, з одного боку, раціональна, з іншого — безкомпромісна. Ми маємо у суспільстві, серед адекватної частини суспільства, провести червоні лінії: що можна робити, а що не можна. Є купа дражливих, принципових питань, що стосуються культурної, інтелектуальної сфери, сфери пропаганди, творення політичної нації, національної еліти тощо. І я не хотів би зводити все до бізнес-конфліктів окремих видавництв з окремими Інтернет-магазинами або мережами книгарень. Бо проблема глибша. І проблема існує не 5, не 10, не 30 років, і навіть не 300. Тобто українська книжка як інструмент формування політичної нації. Бо без української політичної нації сенс існування держави Україна просто зникає. Сенсом існування держави Україна не є захист кордонів, ковбаса, дешевий газ і асфальт у кожному селі. Спочатку будуються ефективні політичні нації і паралельно будується ефективна економіка. Якщо в Україні сформується політична нація і спільний вектор бачення розвитку держави, цінностей тощо, нічого не буде. І українізація через контент, через книжку, кіно, радіопрограми, музику  — це невід’ємний елемент , наріжний, формування модерної, ефективної, конкурентної української політичної нації.

Іван Малкович, засновник видавництва “А-Ба-Ба-Га-Ла-Га”

Я вже провів кілька розмов про те, щоб люди, які продають українські книжки, мережі, які працюють в Україні, відмовлялися від російських книжок. Я розумію, що може бути певний сегмент книжок, яких немає у нас. Але якщо є права на українську мову, як-то “Гаррі Поттер”, то так ж російські книжки не повинні тут продаватися. Тому що це право на країну, на мову. Якщо вони почують, то ми будемо з ними працювати. Якщо ні, то будемо діяти якось радикальніше.

Усі робили спроби продавати російські книжки. Має бути якась корпоративна угода. Будемо домовлятися з мережами. Тому що відмовитися, щоб російська книжка продавалася, а української там не було, — так само дурниця. Тому що читач не винен.

Олександра Комісарова

Leave a Reply

You can use these HTML tags

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

  

  

  

*

code