За 80 кілометрів вниз по Дніпру від Києва є чудове старовинне місто, засноване ще за часів Київської Русі. На високій горі над Дніпром ще з 1151 року, як оборонний та сигнальний форпост, стояв Іван – город, обнесений двома рядами укріплених городин та оборонним валом. Тричі городище спалювалося половцями та монголо – татарами. Мужньо боронили свій град воїни, а мирне населення втікало та переховувалося в заплавних болотах біля підніжжя Іван – гори. За легендою, коли вороги відступили, залишивши за собою випалену до тла землю, княжий гонець їхав над Дніпром, шукаючи , де залишилися люди. В нічній тиші він почув ржання коня.
– Іржи ще!, – закричав гонець. Адже, де кінь, там і люди.
За 80 кілометрів вниз по Дніпру від Києва є чудове старовинне місто, засноване ще за часів Київської Русі. На високій горі над Дніпром ще з 1151 року, як оборонний та сигнальний форпост, стояв Іван – город, обнесений двома рядами укріплених городин та оборонним валом. Тричі городище спалювалося половцями та монголо – татарами. Мужньо боронили свій град воїни, а мирне населення втікало та переховувалося в заплавних болотах біля підніжжя Іван – гори. За легендою, коли вороги відступили, залишивши за собою випалену до тла землю, княжий гонець їхав над Дніпром, шукаючи , де залишилися люди. В нічній тиші він почув ржання коня.
– Іржи ще!, – закричав гонець. Адже, де кінь, там і люди.
Так і закріпилася за цим поселенням назва Ржищів. А старі люди і досі кажуть Іржище! Є і інші версії походження цієї назви, але, як би там не було, вже майже 9 століть гордо височить над Дніпром древній Ржищів. Саме на Ржищівських землях в кінці ХІХ століття проводив археологічні розкопки знаменитий Вікентій Хвойка. І саме тут ним була відкрита найдавніша з відомих археологам та історикам Трипільська культура.
Якщо жителі Ржищева та гості нашого міста пройдуть від центральної площі, повз пам’ятку архітектури ХІХ століття – Свято –Троїцький храм – по дорозі в напрямку до Дніпра, то обов’язково подивуються ошатності і доглянутості невеличкого будиночка, який зберігає ознаки архітектури цілого комплексу будівель, зведених з ініціативи і на кошти ржищівського купецтва на початку ХХ століття. Це Ржищівський археолого – краєзнавчий музей, який розташувався в приміщенні колишньої земської початкової школи. В повоєнні роки тут містилася філія державного банку, і всі тенденції державної політики в галузі архітектури та ландшафтного дизайну залишили свій слід на цій будівлі і прилеглій території. Ажурна цегляна кладка була замазана, а двір був усипаний кульбабкою, яка радувала по весні дітей, що бігли до їдальні ЗОШ І – ІІ ступенів.
З 2008 –го року занедбане приміщення банку було передано в оренду Ржищівському музею. З того часу і почалося його відродження, перетворення в місцевий оазис, територію культурного простору, місце збереження, примноження та пропагування науки, культури та мистецтва.
Якщо розглядати історію розвитку музейної справи в Ржищеві, то потрібно згадати ім’я місцевого краєзнавця, викладача Ржищівського педагогічного училища Силкіна Степана Дементійовича. Під час археологічних розкопок на Іван – горі в 60 – их роках ХХ століття він зібрав багато матеріалів та зумів зберегти окремі експонати часів Трипільської культури та часів Київської Русі. Саме вони стали основою експозиції приватного музею, під який Силкін віддав свій власний будинок. В подальшому ця експозиція була передана на зберігання професійному ліцею (на той час профтехучилище №28).
Коли постало питання відкриття у Ржищеві музею, на посаду директора була запрошена працівник Канівського музею Т. Г. Шевченка Сергійчук Лариса Володимирівна. Результатом титанічної праці цієї людини та когорти наукових працівників, однодумців, місцевих органів влади і був створений Ржищівський музей. З 2003-го року він існував як філія Київського обласного археологічного музею. Під приміщення і обладнання експозицій було виділено дві кімнати дитсадка «Сонечко». В 2002 – 2003 роках у Ржищеві в урочищі Ріпниця проводилися археологічні дослідження. Основою археологічної експозиції музею стали артефакти, знайдені під час цих розкопок.
У 2005 році експозиція була відкрита, але співробітниками музею продовжувалась робота по збору матеріалів та нових експонатів. На їх основі в подальшому була сформована краєзнавча експозиція, а музей отримав назву археолого – краєзнавчого.
У 2009 році музей отримав новий статус Ржищівського археолого – краєзнавчого і переведений в окреме приміщення. 17 вересня 2011 року відбулося відкриття оновленої експозиції музею.
І стіни приміщення, і територія, і зали – все тут дихає історією, спонукає до творчої роботи, до нових пошуків та історичних відкриттів.
Зараз в музеї працює археологічна, краєзнавча та виставкова зали, етнографічна столярна майстерня. Їх експозиції постійно поповнюються. Фонди музею нараховують більше 8 000 експонатів, створюється наукова бібліотека.
Ще в стародавній Греції музеями називали храми, в яких живуть музи. В них зберігали предмети мистецтва, рідкісні експонати та історичні документи. Функції сучасних музеїв зараз вийшли за рамки накопичувальної та зберігаючої. Наш музей – сучасна науково – культурна установа з обширною екскурсійною та освітньо-виховною програмами. Екскурсії, зустрічі, освітньо-виховні заходи, наукові семінари, тренінги, тематичні свята, лекторії, художні виставки, зустрічі з цікавими людьми – ось далеко не повний перелік форм роботи музею. Ми прагнемо не лише пропагувати нашу історію, здійснювати активну науково-пошукову діяльність, а й проводити велику освітньо – виховну роботу, орієнтуючись на студентську та учнівську молодь Ржищева та Ржищівської громади, Київщини.
Одним із цікавих проектів є відродження народних ремесел та організація тренінгів-практикумів. Музей має ткацький верстат, прялки, обладнання для мукомольного та гончарного виробництва. Окрім того, у Ржищеві раніше дуже популярним було лозоплетіння. Ми шукаємо майстрів, які володіють цими ремеслами. Першочергово – потрібна майстриня, яка вміє прясти і ткати, для організації і проведення майстер – класів.
Цікавим напрямком досліджень музейних працівників є тема єврейської громади Ржищева. Біля музею збереглася єдина із історичних єврейських будівель – приміщення недільної школи. Використання цього приміщення як музейного і відкриття у ньому тематичної експозиції було б дуже доцільним. Але це в майбутньому, бо такі проекти потребують підтримки обласної та місцевої влади та певних капіталовкладень.
На сьогодні музей – це і наукова, і освітньо-виховна, і культурно-мистецька установа. Це простір для реалізації арт-проектів, цікавих задумок та заходів. У цьому році музей став ініціатором обласного фестивалю «Музейний діалог», який вперше був проведений у Ржищеві 18 травня та зібрав представників усіх музеїв Київської області.
Також музей – це серйозний методичний та інформаційний центр, на базі якого проводяться обласні наукові семінари та конференції. Тут радо зустрічають усіх відвідувачів, надають інформативні послуги та консультації.
Для залучення туристів в місто музеєм укладені угоди із дванадцятьма туристичними агенціями. Тільки за минулий рік музей відвідали 4000 туристів. Це без урахування тих гостей, які приходять і приїжджають до нас на свята, фестивалі та виставки. Дуже радує те, що до нас їдуть екскурсанти не лише з усіх куточків України, а й іноземці. Відвідувачі з Європейських країн, Америки, Канади, Японії, Росії, Білорусі приємно вражені наповненістю та рівнем оформлення наявних експозицій. Та й не дивно, адже художниками – оформлювачами наших залів були відомі спеціалісти, які працювали над оформленням провідних київських музеїв, С. Рафський та В. Губенко.
На жаль, перешкодою для проведення якісних екскурсій для іноземців є мовний бар’єр. Ми вимушені наймати перекладачів, а це, на жаль, не фінансується. Тому одним із першочергових завдань музею є придбання аудіогіда.
На сьогодні багато планів і проектів має креативний колектив музею на чолі з директором Карпенко Л. С. То ж побажаємо їм успіхів, нових відкриттів, розширення матеріальної бази, а головне – допитливих відвідувачів та екскурсантів!
Leave a Reply