ПРЕЗИДЕНТИ — КОНСТИТУЦІЙНІ ГАРАНТИ ЧИ ПАРТОКРАТИЧНО-ОЛІГАРХІЧНІ КОЛАБОРАНТИ? АБО ЧИ ПОТРІБНА НАРОДУ НОВА КОНСТИТУЦІЯ?

ПРЕЗИДЕНТИ — КОНСТИТУЦІЙНІ ГАРАНТИ ЧИ ПАРТОКРАТИЧНО-ОЛІГАРХІЧНІ КОЛАБОРАНТИ? АБО ЧИ ПОТРІБНА НАРОДУ НОВА КОНСТИТУЦІЯ?

Олександр Коцюба, заслужений юрист України, народний депутат України XII(I) скликання

Саме таке запитання прозвучало в діалозі після мого виступу на Всенародному Віче представників українського народу. Присутні на Віче науковці інтелігентно мене запитали: «Ви ж у виступі сказали, що у цієї влади не було і немає стратегії, і що не треба приймати нову Конституцію України, а необхідно сьогодні чинний Основний Закон України привести у відповідність з Декларацією про державний суверенітет».

Тоді моя відповідь була короткою. Стратегії не було і немає. Нову Конституцію приймати немає потреби. Я запитала тих, хто звернувся до мене, а що ж об’єднує деяких персонажів, які рвуться до влади? Можливо, хтось з них досліджував чи аналізував не тільки Конституцію України 1996 року, але й  Конституцію Української РСР у редакції від 24 жовтня 1990 року? Боже їх спаси! Вони діють не в цій сфері відносин. Конституційна законність їх ще не цікавить.

ПРЕЗИДЕНТИ — КОНСТИТУЦІЙНІ ГАРАНТИ ЧИ ПАРТОКРАТИЧНО-ОЛІГАРХІЧНІ КОЛАБОРАНТИ? АБО ЧИ ПОТРІБНА НАРОДУ НОВА КОНСТИТУЦІЯ?

Саме таке запитання прозвучало в діалозі після мого виступу на Всенародному Віче представників українського народу. Присутні на Віче науковці інтелігентно мене запитали: «Ви ж у виступі сказали, що у цієї влади не було і немає стратегії, і що не треба приймати нову Конституцію України, а необхідно сьогодні чинний Основний Закон України привести у відповідність з Декларацією про державний суверенітет».

Тоді моя відповідь була короткою. Стратегії не було і немає. Нову Конституцію приймати немає потреби. Я запитала тих, хто звернувся до мене, а що ж об’єднує деяких персонажів, які рвуться до влади? Можливо, хтось з них досліджував чи аналізував не тільки Конституцію України 1996 року, але й  Конституцію Української РСР у редакції від 24 жовтня 1990 року? Боже їх спаси! Вони діють не в цій сфері відносин. Конституційна законність їх ще не цікавить.

На їх, а відповідно, і на долі багатьох людей випало нещастя бачити цих та інших персонажів через тюремні грати. Їм, або ж за них, тоді доводилося знайомитися з Конституцією та галузевим законодавством. Добре як з цивільним! І цей психологічний фактор нерідко домінує у свідомості людей, які б повинні в силу свого статусу, особливо у їхньому випадку, володіти правовими і конституційними знаннями, не говорячи вже про правову культуру людини і громадянина України.

Епохи і репресії переслідувань так вплинули на психологію людей, що навіть народний депутат України Мустафа Найем і Генеральний прокурор України  Юрій Луценко опублікували книгу з портретом Юрія Віталійовича за тюремними ґратами, на щастя, із здоровим виглядом загорілого обличчя, яку так уважно розглядають читачі і запитують: «Щоб це означало?» …в Україні.

Трохи подумавши, доповнюють словами, а скільки ще буде претендентів, якщо новообраний парламент 2019 року створить слідчі комісії із парламентським прокурором і така практика є реально діючою в багатьох цивілізованих країнах і буде встановлено, хто і на яких підставах «привласнив» 135 мільярдів радянських рублів або 147 мільярдів доларів США заощаджень, після чого виникло спочатку 100, а потім понад 190 банків в Україні. Невже ці гроші впали з неба?

Володимир Коцюба, який 18 років працював у Мінфіні України, високопрофесійно володів ситуацією з досконалими знаннями англійської мови (останнє відрядження 2015 року було в Лондон з проблем підпільного бізнесу) багато узагальнив питань з практики пограбування народу України. Проаналізуємо деякі.

Громадяни України достатньо володіють російською мовою, щоб зрозуміти зміст фактів: «Согласно правительственным данным, общая сумма вкладов в Сбербанк на 20 июня 1991 года составляла около 315,3 млрд рублей в ценах соответствующего периода. Кроме того, на 1 января 1992 года сумма вкладов в организации государственного страхования оценивалась в 24 млрд рублей, денежных средств населения в государственных ценных бумагах — 342,2 млн рублей. Общее число вкладчиков Сбербанка оценивалось в 40 миллионов человек. Председатель комитета Госдумы по финансовому рынку Владислав Резник говорил, что объем долга на 1 декабря 2009 года оценивался более чем 22 трлн рублей. По состоянию на 1 января 2012 года Минфин оценил объем долга по сбережениям в 28 трлн. рублей. Глава Счетной палаты Сергей Степашин по этому поводу сказал: «Надо честно признаться… мы не сможем выплатить советские долги в прямом эквиваленте, какими они были в Советском Союзе».

Незаперечні аргументи і докази та висновки Російської академії наук, а саме:

«Помощник директора Института социологии РАН С. Сычева еще в 1994 году писала: «Правительство одним ударом ликвидировало все денежные сбережения предприятий и населения, обесценив их путём либерализации цен, проведенной без всякой компенсации». В. С. Сычева также высказала мнение: «Население оказалось лишенным собственности, накопленной в виде денежных сбережений, причем не только наличных, но и депонированных в учреждениях Сбербанка, гарантом сохранности которых выступало государство». Чому президенти і керівники держави України замовчують справи?  

Зазначимо про авторитетні оцінки зарубіжними країнами Заходу щодо Союзу РСР у ставленні до громадян усіх колишніх союзних республік: «В статье британского еженедельника The Economist, вышедшей в связи со смертью Егора Гайдара, говорилось, что либерализация цен была необходимой, но чрезвычайно болезненной. В статье сказано, что в результате её осуществления были ликвидированы сбережения населения. В другой статье того же журнала говорилось, что либерализация цен выявила несостоятельность сбережений советской эпохи». Неспроможність до кого?

Надзвичайно слушні висновки з аналітикою ситуації щодо громадян і народів у зв’язку з розпадом СРСР оприлюднили в публікаціях представники США. «Американский журналист и экономист Джуд Ванниски писал, что правительство путём девальвации рубля 1) фактически ликвидировало частные сбережения населения общим объёмом в 600 млрд рублей»; 2) «Эти сбережения были накоплены на протяжении десятилетий, когда покупательная способность рубля и доллара были примерно одинаковы: на доллар можно было также купить буханку хлеба, как и на рубль; 3) таким образом, личные сбережения населения составляли $600 млрд, а государство их аннулировало; 4) по своим масштабам эта экспроприация сравнима с насильственной коллективизацией в деревне в 30-е годы; 5) её экономические последствия не менее опустошающие, хотя она проведена без насилия и депортаций» (ред. пункти 1)-5) є авторські для сприйняття матеріалу).

Тут доцільно повернутися знову до аналітичних узагальнень чесних росіян. На нашу думку, є найбільш професійним: «Российский экономист Сергей Глазьев писал, что оборотной стороной приватизации, носившей, по его мнению, криминальный характер, стала «фактическая конфискация трудовых сбережений». По его словам, у российских граждан, с одной стороны, отняли право на общенародную собственность, а с другой — лишили сбережений, на которые можно было бы приобрести эту собственность. Глазьев полагает, что «конфискация сбережений путём их замораживания предопределила грабительскую сущность проведенной приватизации». Тут злочинні вчинки не тільки російського, але і такого ж українського криміналітету.

«По мнению российского экономиста, академика РАН Виктора Ивантера, обнуление сбережений населения было самой грубой ошибкой реформаторов. По словам Ивантера, в 1992 году у российского государства (ред. – правонаступника СРСР) были средства как минимум для частичного сохранения сбережений. Для этого, по его мнению, было «вполне реально использовать различные формы замораживания вкладов на достаточно длительные сроки, совместив их с мерами по более-менее справедливой индексации замороженных сумм».

Характерним доповненням для національних і міжнародного розслідувань є і така «приватизація»: «По мнению известного российского экономиста Андрея Илларионова, уничтожение сбережений, осуществлённое в 1992 году, имело целый ряд негативных последствий. Одним из последствий было то, что у подавляющей части населения не оказалось средств для участия в массовой приватизации, начавшейся примерно в тот же период, что в значительной мере предопределило характер и результаты приватизации» – злочинних дій.

Переконаний, що наведений професійного характеру аналіз є значною частиною відповіді на поставлені запитання учасниками форуму з доповненнями.

З очищення влади в Україні від ленінсько-сталінського імперського деспотизму допоможе народу України очиститися від путінської імперської спадщини.

В агресивного пострадянського політикуму не було і немає історичного розуміння змістовної різниці між правом і законом. Ті країни, які на власному досвіді пройшли складні історичні випробування, у застосуванні права і юриспруденції розрізняють ці важливі категорії для регулювання відносин між людьми і їхніми народами. Так, уже «Правда Руська», кодифікуючи звичаєве право як основу природного права, закріпила захист права людини на життя і саме тому заборонила кровну помсту в суспільстві й владі держави. Історична генетична пам’ять подіяла.

Поважаючи історію суспільства народів, центральною основою в яких була і є Людина, свідомість і правосвідомість якої прямо й побічно залежала від її умов життя та приналежності до сім’ї і родини, пройшла тисячолітні випробування своєї долі, щоб інтелектуально сформуватися сучасною гомо сапієнс (homo sapiens) для збереження себе і людства, щоб мирне життя поставало вище від розбою та війни.

Україна-Руси, яка була завершальним епіцентром: 1) монголо-татарської навали у першій половині другого тисячоліття; 2) підневільним учасником імперської російської політики в Першій світовій війні 1914–1917 років; 3) Другої світової війни 1936–1954 років і теперішньої так званої, яку веде російський політикум проти незалежності України вже п’ятий рік, наше президентство вільно чи невільно щоразу лише доганяє події і спирається на тих переговірників, які прямо та побічно пов’язані з охарактеризованою ситуацією, навіть зарубіжжям.

Світогляд кожної людини починають формувати батьки. Вона вчиться у своїх батьків, бабусь і дідів як за віком, так і досвідом життя. Так формувалися з покоління в покоління різні види сім’ї, родини та суспільне буття кожного й усіх народів зі своїми звичаями, традиціями і правом бути людиною. Ми, всі разом, складаємо велике світове людство, яке несе повну відповідальність за мир на Планеті Земля. Мир уже був і ще є закономірністю гідного існування людини.

Абсолютно більшу частину періоду існування людства, як дослідила наука, становить природне материнське право або матріархат, який формувався вільно без насилля над іншими людьми за встановленими між ними відносинами поваги до батьків, старших за віком членів сім’ї, родини і суспільства, в якому вони проживали, вели господарські справи, формували свої відносини. Так протікало життя з незчисленних поколінь. Історія не знає випадків, щоб матріархат породжував війни між народами, завойовувались інші народи. Хто і чому тоді відповідав за стабільність життя в їхньому суспільстві такого миру?