Якою може бути ситуація з правозахистом у країні, що воює? Звісно, що складною. До того ж, ситуацію обумовлено ще кількома значимими подіями: триває «розгрібання політико-правових завалів» режиму Януковича; парламент розпочав процес декомунізації України; розпущено Верховну Раду України; триває підготовка до підписання тексту Угоди про Асоціацію з ЄС; триває АТО; є всі ознаки початку спроби аншлюсу Слобожанщини військовими формуваннями з РФ…
Якою може бути ситуація з правозахистом у країні, що воює? Звісно, що складною. До того ж, ситуацію обумовлено ще кількома значимими подіями: триває «розгрібання політико-правових завалів» режиму Януковича; парламент розпочав процес декомунізації України; розпущено Верховну Раду України; триває підготовка до підписання тексту Угоди про Асоціацію з ЄС; триває АТО; є всі ознаки початку спроби аншлюсу Слобожанщини військовими формуваннями з РФ.
До повноти картини хочеться додати слова голови люстраційного комітету України при Кабінеті Міністрів Єгора Соболєва: «Що зробив люстраційний комітет за 100 днів?
Люстраційного комітету немає. Правляча коаліція, проголосивши на Майдані про його створення та записавши закон про люстрацію першим у програмі свого уряду, більше не зробила нічого. Тому все, що вдалося, вдалося без жодних повноважень, на громадських засадах, виключно волонтерськими зусиллями тисяч людей».
А ще слова урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики Тетяни Чорновол: «Прощай, Кабмін. Завтра напишу заяву. Хтось буде кепкувати – уряд і так доживає останні місяці перед виборами. Я згодна: звільнятися треба було раніше. Проте так хотілося завершити початі справи. Так хотілося зробити конкретні корисні речі для України. А тепер прийшло чітке усвідомлення – моє перебування там було ДАРЕМНИМ».
Правозахисник Ксенія Проконова зазначила: «Ті, хто зараз захищають інтереси України, можуть зіткнутися з негативними наслідками. Учасники батальйонів, що ростуть, як гриби, часто не мають офіційного статусу і повноважень. Виникає багато питань: від пільг і виплат до легітимності застосування сили і зброї. Ніхто не застрахований від появи кримінального провадження по закінченні війни, яку і війною-то не визнали».
Нині правозахисники стурбовані ухваленою вже колишньою Верховною Радою України VII скликання низкою законів щодо кримінального процесу та правоохоронної діяльності, зокрема прийнятому 14 серпня 2014 року Закону України «Про санкції». В експертів також викликає занепокоєння незакритий перелік санкцій. «Той закон, який дає можливість для довільного його трактування, суперечить принципу правової та юридичної визначеності й може сприяти свавіллю», – зауважив заступник голови правління Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда.
Експерт Української Гельсінської спілки з прав людини Сергій Заєць порівнює прийняття цих законів із відкриттям скриньки Пандори. Вони суперечать зобов’язанням, які на себе взяла Україна відповідно до Євроконвенції. У ст. 5 Європейської Конвенції йдеться про гарантії перегляду суддею питання тримання людини під вартою. У Законі України «Про санкції» зачіпається питання права власності, коли йдеться про обмеження можливості розпоряджатися своєю власністю. Або ж коли застосовуватиметься зброя відповідно до нових змін до Закону України «Про міліцію», порушуватиметься основне право – це право на життя. Такі порушення обов’язково будуть розглядатися в Європейському суді з прав людини з нарахуванням великих компенсацій.
Сергій Заєць пропонує українській владі єдиний вихід у цій ситуації. Коли неможливо усунути недоліки в законах, потрібно подати секретарю Ради Європи заяву про тимчасове призупинення зобов’язань України щодо дотримання Європейської конвенції з прав людини.
Представник базованого у Женеві Будинку прав людини Флоріан Ірмінгер вважає, що Україна може показати приклад, як можна законно боротися з тероризмом. Він шкодує, що Верховна Рада приймала такі закони за один день без урахування думки експертів: «Різниця між Україною та Росією полягає в тому, що в Україні є живе якісне громадянське суспільство. Український уряд повинен пишатися, що він чує голоси громадянського суспільства».У зв’язку з аншлюсом Криму трапилася безпрецедентна річ: Україна сама стала подавати позови проти РФ до міжнародних судових інстанцій, зокрема в Європейський суд з захисту прав людини в Страсбурзі, Міжнародний суд ООН, Арбітражний інститут Стокгольмської торговельної палати, стала використовувати міжнародні організації ІКАО та СОТ для тиску на окупантів.
Підіб’ємо підсумки.
Відгриміла Революція гідності. Й досі не покарано вбивць Небесної сотні. На місцях сидять ті самі судді, що ще вчора приймали злочинні рішення. Долар США б’є всі найсміливіші прогнози, а гривні на ведення війни не вистачає. Люди слушно питають один одного: «Янукович крав щомісяця по 2 мільярди доларів США. Його вже немає, а чому по 2 мільярди щомісяця нині не з’являються в бюджеті?».
Рішення почати з головного законодавчого органу країни як основи майбутніх реформ і є найкращим поясненням тим неспішним вищеописаним процесам, що відбуваються нині із сучасним українським правозахистом.
ЛЕОНІД ПІДЧИБІЙ,
правозахисник,
підполковник резерву
http://zemlj.blogspot.com/
Leave a Reply