Загальновідомий факт, що українська мова нарівні з французькою й перською, визнана найкращою, наймилозвучнішою й найбагатшою мовою світу. На Міжнародному конкурсі краси мов у Парижі 1934 року українська мова зайняла друге місце за «мелодійністю» та третє за фонетикою, лексикою, фразеологією та структурою речень. Граматичні конструкції будови речень в українськiй мовi визнанi одними з найдосконаліших з-поміж трьох тисяч мов, якими спілкуються народи нашої планети. За поширенням у світі українська мова входить у першу тридцятку.
Загальновідомий факт, що українська мова нарівні з французькою й перською, визнана найкращою, наймилозвучнішою й найбагатшою мовою світу. На Міжнародному конкурсі краси мов у Парижі 1934 року українська мова зайняла друге місце за «мелодійністю» та третє за фонетикою, лексикою, фразеологією та структурою речень. Граматичні конструкції будови речень в українськiй мовi визнанi одними з найдосконаліших з-поміж трьох тисяч мов, якими спілкуються народи нашої планети. За поширенням у світі українська мова входить у першу тридцятку.
Було це давно, ще за старої Австрії, у далекому 1916 році. У купе першого класу швидкого потяга «Львів–Відень» їхали англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан Костів. Балачки точилися навколо різних тем. Нарешті заговорили про мови: чия краща, багатша і якій належить світове майбутнє. Звісно, кожен заходився вихваляти рідну мову. Почав англієць:
– Англія – це країна великих завойовників і мореплавців, які славу англійської мови рознесли цілим світом. Англійська мова – мова Шекспіра, Байрона, Діккенса й інших великих літераторів і науковців. Отже, їй належить світове майбутнє.
– Ніколи! – гордо заявив німець. – Німецька – мова двох великих імперій: Німеччини й Австрії, які займають пів-Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шіллера, Гегеля, Канта, Вагнера, Гейне. І тому, безперечно, вона має світове значення.
Італієць усміхнувся і тихо промовив:
– Панове, ви не правi. Італійська – це мова сонячної Італії, музики та кохання, а про кохання мріє кожен. Мелодійною італійською мовою написані найкращі твори епохи Відродження, твори Данте, Боккаччо, Петрарки, лібрето знаменитих опер Верді, Пуччіні, Россіні, Доніцетті й інших великих італійців. Тому італійській мові належить бути провідною у світі.
Українець довго думав, нарешті промовив:
– Я не вірю у світову мову. Хто домагався цього, потім гірко розчарувався. Йдеться про те, яке місце відводять моїй мові поміж ваших народів. Я також міг би сказати, що українська – мова незрівнянного сміхотворця Котляревського, геніального поета Тараса Шевченка. Це лірична мова найкращої з поетес світу – Лесі Українки, нашого філософа-мислителя Івана Франка, який вільно володів 14 мовами, зокрема і похваленими тут.
Проте рідною, а отже, найбільш дорогою, Франко вважав українську. Нашою мовою звучать понад 300 тисяч народних пісень, тобто більше, ніж у вас усіх разом узятих. Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, проте вашим шляхом не піду. Ви ж, по суті, нічого не сказали про багатство й можливості ваших мов. Чи могли би ви, скажіть, своїми мовами написати невелике оповідання, у якому б усі слова починалися з однакової літери?
– Ні. Ні. Це неможливо! – відповіли англієць, німець й італієць.
– Може, вашими мовами це неможливо, а українською – зовсім просто. Назвіть якусь літеру! – звернувся Костів до німця.
– Хай це буде літера П, – відповів той.
– Гаразд. Послухайте оповідання.
Перший поцілунок
Популярному перемишльському поету Павлу Петровичу Подільчаку прийшло по пошті приємне повідомлення: «Приїздіть, Павле Петровичу, – писав поважний правитель Підгорецького повіту Полікарп Пантелеймонович Паскевич, – погостюєте, повеселитись!». Павло Петрович поспішив, прибувши першим потягом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. Потім під’їхали поважні персони – приятелі Паскевичів. Посадили Павла Петровича поряд панночки – премилої Поліни Полікарпівни. Поговорили про політику, погоду, Павло Петрович прочитав підібрані пречудові поезії. Поліна Полікарпівна програла прекрасні полонези, прелюдії. Поспівали пісень, потанцювали падеспан, польку… Прийшла пора – попросили пообідати. Поставили повні підноси пляшок портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пільзнерського пива. Принесли печених поросят, приправлених перцем півників, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливою, пироги, присмажені пляцки… Потім прислуга подала пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок. Почувши приємну повноту, Павло Петрович подумав про панночку. Поліна Полікарпівна попросила прогулятися по Підгорецькому парку, полюбуватись природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла підхмеленому поету. Походили, погуляли. Порослий папороттю прадавній парк подарував парі приємну прохолоду. Повітря п’янило принадними пасовищами. Посиділи, помріяли, позітхали, пошептали, пригорнулися. Прозвучав перший поцілунок. Прощай, парубоче привілля! Прийдеться поету приймакувати.
У купе зааплодували, і всі визнали: милозвучна, багата українська мова житиме вічно поміж інших мов світу. Але зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати своєї поразки.
– Ну, а коли б я назвав іншу літеру? – заявив він. – Скажімо, літеру С?
– Своєю мовою можу створити не лише оповідання, а навіть вірш, де всі слова починаються на С і передаватимуть стан природи.
Самотній сад
Сипле, стелить сад самотній
Сірий смуток, срібний сніг.
Сумно стогне сонний струмінь,
Серце слуха скорбний сміх.
Серед саду страх сіріє.
Сад солодкий спокій снить.
Сонно сипляться сніжинки.
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад,
Срібно стеляться сніжинки,
Спить самотній сад…
– Геніально! Незрівнянно! – вигукнули італієць й англієць.
Усі замовкли. Говорити не було потреби.
За матеріалами журналу «Я вивчаю українську»
І. Срезневський, український письменник
Leave a Reply