СИЛА ДЕРЖАВИ – В СИЛІ НАРОДУ!

СИЛА ДЕРЖАВИ – В СИЛІ НАРОДУ!

 Марущак Анатолій

Після виборів всенародно обраний   на посаду президента України Володимир Зеленський, плануючи впровадити народовладдя, має врахувати те, що в минулому наш народ переніс потрясіння, внаслідок яких був виснажений духовно, морально, психологічно, інтелектуально, генетично, мовно, а отже і ментально. Супутньо, значною мірою, був втрачений безцінний життєвий досвід попередніх поколінь, заснований на духовно-моральних чеснотах.

Наслідки – в останніх поколіннях це спотворило ставлення українців до сутності життя, деформувало життєтворчий національний світогляд.

Після виборів народний кандидат на посаду президента України, плануючи впровадити народовладдя, має врахувати те, що в минулому наш народ переніс потрясіння, внаслідок яких був виснажений духовно, морально, психологічно, інтелектуально, генетично, мовно, а отже і ментально. Супутньо, значною мірою, був втрачений безцінний життєвий досвід попередніх поколінь, заснований на духовно-моральних чеснотах. Наслідки – в останніх поколіннях це спотворило ставлення українців до сутності життя, деформувало життєтворчий національний світогляд.Зросійщенням мільйонів було сплюндровано національну культуру, наші звичаї і традиції, а головне – витіснено із вжитку звичні родинні, релігійні, громадські, виробничі, соціальні та інші міжлюдські відносини. Російська мова запанувала у великих містах, у бізнесі і переважає в інформаційному просторі. При незрозумілому недбальстві влади і громадськості вона утверджувала «рускій мір» на сході України, з якого, з часом, виплодився сепаратизм, а далі і війна. Величезні терени української землі нині перебувають під впливом російськомовної космополітичної культури, яка немає нічого спільного із справжньою російською, а тим більше, з самобутньою культурою української хліборобської цивілізації. До того ж, народом втрачено відчуття потреби перебувати у єднанні. Без цих якостей, виснажений народ не набув необхідного рівня політичної зрілості, а тому не «здійснює владу безпосередньо», як це передбачено ст. 5. Конституції України.

Згідно тієї ж ст. 5. Конституції України народ не може бути «носієм суверенітету…», тобто, не може бути першою особою держави. Ось в таких умовах швидко виплодилась олігархія і встановила плутократичний лад. Без прямої участі народу в державних справах не може бути й мови про народовладдя (демократію), а отже і про сильну державу. Найгірше те, що в таких умовах неможливо було впровадити невичерпний і потужний творчий запас (потенціал) народу в державотворення. А без цього неможливий розвиток України.

Зважаючи на цю драматичну обставину, все ж, ставимо перед собою стратегічне завдання підготувати народ до прямої участі в місцевих і державних справах. Для цього спочатку необхідно нагадати суспільству, що «без минулого – немає майбутнього», що сила держави – в силі народу, що сила народу – в його культурі, базовою ланкою якої є мова. З цього витікає нагальна необхідність впроваджувати українську мову в усі сфери державного життя, що, ні в якому разі, не може зашкодити розвитку культур національних меншин. Навпаки, з відродженням мови, як основи культури українського народу, який складає 77,8 % від всього населення України, підвищиться рівень цивілізованості всього суспільства, що вкрай важливо для розвитку економіки, зокрема.

Повнокровне відродженням української культури стане запорукою цивілізованості українства і стабільності. Всілякі міжнаціональні протиріччя будуть швидко усунуті. Спроби федералізувати Україну будуть зведені нанівець. Буде створена сприятлива атмосфера для відродження будинкових, вуличних та інших територіальних комітетів і організаційно (світоглядно) згуртованих громад. Вибори сільських, селищних, міських голів, а також депутатів будуть проходити на значно вищому правовому рівні. Якісний склад депутатів також буду належним. Для цього слід створити своєрідні «школи підготовки кандидатів в депутати всіх рівнів».

Мушу зізнатися, що не тішу себе надією на те, що викладені вище думки та пропозиції знайдуть розуміння й підтримку в тих колах, які нині впивають на формування місцевої та державної політики, а тим більше серед тих, хто визначає нинішній курс в державі. Адже ж за десятки років діяльності вони збагатилися з величезним досвідом боротьби саме за таку владу й такі здобутки, які не співпадають з інтересами народу. Маю надію на молодь, яка не погоджується жити в державі, підконтрольній кланово-олігархічним угрупуванням, які не розуміють сили власного народу. Проблема лише в тому, щоб молодь, на відміну від старшого покоління, керувалася не просто емоційними бажаннями, а науково обґрунтованою програмою виведення України на шлях успішного розвитку.

Сьогодні, коли ми обрали нового президента, він  має переконати український народ  в тому, що досягти європейських стандартів життя значно простіше конституційним шляхом, а ніж шляхом збурення (емоційним шляхом) ошуканого народу.

Отже, головна перевага народовладдя в тому, що народ вивірено обирає представників до влади, цупко її контролює, а при потребі, змінює. Іншими словами завдання нової влади – навчити народ в цивілізований спосіб примушувати владу діяти винятково на користь держави в інтересах народу. За таких обставин, наприклад, чисельність людей працюючих в правоохоронних органах з часом зменшиться в рази. Президент України  очолюватиме не вимираючу, а квітучу сильну Україну тому, що сила держави – в силі народу!