Будьмо сильними на шляху до перемоги!

Надто довго український народ перебував у мороці відвертої брехні, суцільної фальші, злочинного обману, шукав те, чого не губив. Чим для нас це обернулося: днями й місяцями тривог, жалю, безповоротних втрат. У крутовирі земної юдолі сьогодні важливо не загубитися. А щоб цього не сталося, маємо повернутися до витоків – пити з криниці історії знання про нас самих, про все, що відбувалося на українській землі з правіку.

«Шукаємо щастя по країнах, століттях,
а воно скрізь і завжди з нами;
як риба в воді, так і ми в ньому,
і воно біля нас шукає нас самих.
Нема його ніде від того, що воно скрізь.
Воно схоже до сонячного сяйва –
відхили лише вхід у душу свою»
(Г. Сковорода)

Надто довго український народ перебував у мороці відвертої брехні, суцільної фальші, злочинного обману, шукав те, чого не губив. Чим для нас це обернулося: днями й місяцями тривог, жалю, безповоротних втрат. У крутовирі земної юдолі сьогодні важливо не загубитися. А щоб цього не сталося, маємо повернутися до витоків – пити з криниці історії знання про нас самих, про все, що відбувалося на українській землі з правіку.
Пам’ять поколінь – це те, що радянсько-комуністична влада цілеспрямовано стирала протягом десятиліть свого правління різними можливими і неможливими методами: час Голодомору і репресій періоду «Великого терору», знищення письменництва та розстріл кобзарів і лірників, але, незважаючи на це, ми пам’ятаємо. І сьогодні наш святий обов’язок –примножувати, зберігати і передавати правдиву історію українського великого працелюбства, незламної волі і військової звитяги нашим дітям-онукам-правнукам.
В умовах сучасної визвольної війни проти агресії Росії з’явилися нові виклики: прогресивне суспільство відчуває неабиякий опір – прихований та відвертий. Українофобські настрої, приспані досі, нікуди не ділися, вони спостерігаються на кожному кроці: від крамничного прилавка, студентської аудиторії до міністерського крісла. Українське не у фаворі. Цей опір стосується етнічного ядра, адже
війна ведеться проти України. Це етнічна війна… Сила хижацька, ординська, яка готова розтерзати українську душу, глибоко окопалася у зманіпульваній свідомості та у владних кабінетах. І коли прийде кінець цій війні− залежить від кожного з нас. Маємо бути свідомими того, що майбутнє країни у наших руках.
Редакція часопису «Оксамит» відбиває інформаційні удари, послідовно, натхненно, невтомно виконує свою скромну просвітницьку місію, окреслену великою любов’ю до України.
Будьмо сильними на шляху до перемоги!

Тамара Маркелова