Після ночі обов’язково прийде світанок!

Український народ після овгих місяців протистояння режимом Януковича вийшов ереможцем. Це наша перша правжня перемога. Після розпаду СРСР була можливість робити остаточний вибір, та силу багатьох причин – не клалося. Приспані уявною вободою ми бавилися у незаежність. Перебуваючи 22 роки під колоніальним гнітом Москви, залишалися під пильним її оком. Кремлівські вихователі щедро ділилися із щойно народженою державою вакциною дебілізму», транслюючи безкінечні серіали та гламурні» телешоу, закидаючи літературою сумнівного місту, пресуючи двонотною попсою, нав’язуючи українському місту й селу російську мову.

Український народ після овгих місяців протистояння режимом Януковича вийшов ереможцем. Це наша перша правжня перемога. Після розпаду СРСР була можливість робити остаточний вибір, та силу багатьох причин – не клалося. Приспані уявною вободою ми бавилися у незалежність. Перебуваючи 22 роки під колоніальним гнітом Москви, залишалися під пильним її оком. Кремлівські вихователі щедро ділилися із щойно народженою державою вакциною дебілізму», транслюючи безкінечні серіали та гламурні» телешоу, закидаючи літературою сумнівного місту, пресуючи двонотною попсою, нав’язуючи українському місту й селу російську мову.
Знекровлена духовно знищенням паростків самостійності, наче хворобливий підліток, Україна пройшла випробування Помаранчевою Революцією. За роки тотальної корупції, безправ’я, знущань країна виросла, загартувалася, змужніла, здолала зневіру і стала дорослою.
Дух свободи, волі, гідності, віри у відродження української ації вивів мільйони українців на Майдани. Україна вирішила пийти з-під опіки жорстокого владного «брата-господаря». І тут він впав в істерику – «Не віддам! Не відпущу!».
Захоплення Криму російськими військами, експансіоністські наміри щодо материкової частини України не просто викликали обурення серед українських громадян, це рушійним водоспадом упало на колесо сліпої віри у святу дружбу з Росією. Кров загиблих у боротьбі за свободу червоними вогнями запалила у серцях українців бажання відстояти завойоване, таке крихке, право на гідне майбутнє.
Ми готові боротися. Наша зброя – режим жорсткої економії, енергозбереження, консолідації зусиль усього громадянського суспільства навколо ідеї цілісності країни. Інтелігенція повинна очолити просвітницько-інформаційний патріотичний рух. Крім СМІ та Інтернету, необхідно повернутися в клуби, бібліотеки, музеї, книгарні, проводити віча, зустрічі, диспути.
Концентрація духу, довіри, взаємодопомоги виведе націю на новий щабель боротьби з підступним ворогом. Піднімайте знайомих, родичів, сусідів. Байдужість – це такий же гріх, як і злочин, тому що байдужість товариша буває страшніша за напад ворога.
Наша земля цієї весни повинна бути засіяна житом, пшеницею, квітами. Віримо у те, що після ночі обов’язково прийде світанок. І ніхто крім нас не буде панувати в Україні!

Тамара Маркелова,
головний редактор журналу «Оксамит»