Редакція «Оксамиту» запросила Андрія Новака – голову Комітету економістів України прокоментувати прийнятий Держбюджет на 2015 рік. Експерт прокоментував економічну складову плану уряду виходу України з кризи та розповів, наскільки реальними є задуми влади та чи варто очікувати їх втілення у життя. Також Андрій Новак висловив свою думку щодо запозичень від МВФ та інших світових організацій, діяльності НБУ в 2014 році.
– Пане Андрію, в одному із інтерв’ю Ви заявили, що краще б бюджет на 2015-й рік не був прийнятий, і ми продовжували б жити за 1/12 кожного місяця бюджету минулого року?
– Ви знаєте, дуже важко повірити в те, що в Уряді немає людей, які не розуміють суті бюджетного процесу і не розуміють тих параметрів, які закладені в цей бюджет. Чому я так заявив? Тому, що коли порівняти структуру бюджету 2014 року з прийнятим бюджетом на 2015 рік, то це абсолютні ксерокопії. Крім як у витратній частині збільшена
частка на армію та оборону. Цілком зрозуміло для країни, яка знаходиться в стані війни, а в доходній частині – єдина різниця – це збільшена рента на надра. Але є різниця в цифрах. І вона не на користь бюджету-2015, бо параметри дійсно кращі в бюджеті, який формував ще уряд Азарова наприкінці 2013 року. Що це за показники? Поперше, у бюджеті на 2015 рік на 30 % збільшено дефіцит, так само на 30 % збільшено державний борг. Граничний дефіцит, закладений 64 млрд грн в первинному проекті (на 2014 рік було закладено 50 млрд). Але крім цих заявлених 64 млрд є ще багато сум, які нам додадуть до цього дефіциту – це так званий прихований дефіцит. Навіть можу назвати, по яких статтях видно цей прихований дефіцит. Перша стаття дуже сумнівна – 65 млрд грн має перерахувати до бюджету НБУ. Як тільки з’явився цей проект, буквально на другий-третій день НБУ заявив, що максимум на який може розраховувати бюджет-2015, це 38 млрд. Тобто, якщо НБУ прогнозує 38 млрд, а не 65, то оці 27 млрд грн додаються до того дефіциту, який оголошено. Наступна стаття теж сумнівна. 17 млрд грн уряд в 2015 році планує отримати від приватизації. Для порівняння: благополучний з огляду економіки 2013 рік: немає війни, Україна рухається до асоціації з ЄС, ціни на досить високому рівні на нерухомість, на виробничі об’єкти. Так от, у 2013 році від приватизації отримали тільки 7 млрд. Як уряд хоче в 2015 році в країні, де на все мінімальні ціни, зібрати 17 млрд грн від приватизації?
– Можливо, в Уряді були якісь особливі, приховані від загалу, причини щодо прийняття бюджету «галопом»?
– Я не знаю, що Уряд приховував чи демонстрував, логіку знайти важко. Єдине логічне пояснення того що відбулося, це приїзд чергової місії МВФ у січні. По-перше, саме до приїзду місії МВФ поспішали з прийняттям бюджету, а по-друге під такий кризовий бюджет можна просити більше грошей для покриття його дефіциту. У всякому разі на перших порах. Єдина логіка, яку я можу знайти. Але одразу, як ви помітили, після голосування Уряд в особі Прем’єр-міністра прогнозував, що до 15 лютого будуть вносити зміни до цього бюджету, можливо, він взагалі буде зовсім інший. Виникає запитання: навіщо було гнати так швидко оцю «халтуру» ночами, щоб потім меншніж через 2 місяці вносити правки, провокувати сутички і політичний супротив.
– Як Ви оцінюєте програму захисту незахищених верств населення України?
– Такої програми немає. Продовжується обдирання, яке в 2014 році відбулося по відношенню до кожного українця, залізли в кишені через банківські вклади, девальвацію гривні та через неможливість зняти свої заощадження як валютні, так і гривневі. На жаль, ця історія триває через так зване заморожування соціальних стандартів, через
те, що багато соціальних статей взагалі ліквідовано, допомог, доплат, пільг і навіть забезпечення дітей в дитячих садках і школах. Зменшено головні соціальні показники, зокрема мінімальну зарплату і прожитковий мінімум. Від цих двох показників через індекси нараховуються всі інші соціальні платежі. Вони заморожені на рівні початку 2014 року. Єдине, що в останній місяць у грудні 2015 року обіцяно дещо додати до прожиткового мінімуму і до мінімальної зарплати. Тобто продовжується традиція уряду Азарова – щось підвищити в грудні й подавати так, ніби підвищення відбувалося протягом року. Де зупиниться ця нахабність, напевно, там, де люди висловлять свій протест проти такої політики. Очевидно, наші політики не розуміють іншої мови, як мови тиску народу. В якій формі це буде – важко собі уявити, але цей тиск буде однозначно. Чому? Тому що він закладений, знову ж таки в бюджеті. В якому весь тягар економічної кризи і навіть військово-політичної ситуації переноситься на простих людей.
– Що буде робити Україна, коли їй перестануть надавати кредити? Це ж коли-небудь станеться?
– Без співпраці з МВФ ми обійтися не можемо, тому що Україна сьогодні фактично у стані війни і якщо з такою країною не буде працювати МВФ, тоді з такою країною не працюватиме ніхто. Ні інші кредитори, ні, тим більше, інвестори. Інше питання: як ми використовуємо транші МВФ і як ми використовуємо кредитні ресурси Світового
банку, Європейського банку, урядів багатьох країн. У 2014 році нам із різних джерел надали близько 9 млрд дол. США. Плюс вперше за 5 років ми мали позитивне торговельне сальдо від експортно-імпортних операцій – 1 млрд дол. Це не тому, що ми щось геніальне в економіці зробили, просто скоротили імпорт енергоносіїв. У нас понад 10 млрд дол. США чистого валютного притоку в країну. Виникає просте запитання: чому в цих умовах у нас девальвує гривня? Вона повинна бути як мінімум стабільна. Друге питання: чому в країні, де анексовано частину території, йде війна, коли весь світ нам співчуває і допомагає, Україна є топ-тема у світових ЗМІ. Чому в цих умовах українська влада не ставить питання, яке я піднімаю від самої анексії Криму: про списання частини державного боргу? Особливо до тих країн, які були гарантами нашої незалежності й територіальної цілісності, коли ми добровільно позбувалися ядерного статусу. США, Великобританія, а саме ці країни і є головними донорами як МВФ, так і в світових фінансах. Але замість списання боргу влада набирає нові борги. А чому це відбувається? Цьому є пояснення. Тому що зі списаного в кишеню нічого не покладеш. Коли взяти нові кредити, то з нового приходу можна й собі щось в кишеню покласти. Тільки така логіка, іншої я не бачу.
Деталізуємо ситуацію. Ми очікуємо в цьому році з різних джерел допомогу в розмірі 9 млрд. дол. США. В той же час державний борг України 80 млрд дол. США. Якщо ми реально домагаємося списання половини, хоча могли б добитися списання 75 %, навіть, як у Греції – 80 %, навіть половину – це 40 млрд дол. США. Тобто нам цінові транші були б не потрібні, ми звільняємо 40 млрд дол. США. Списання частини державного боргу реально б врятувало фінансовий стан України і значно оздоровило б державні фінанси. Повторюю: просто отримання нових кредитів не вирішить проблему, оскільки більша частина цих кредитів і піде на погашення існуючого зовнішнього боргу.
– Як Ви оцінюєте роботу НБУ в 2014 році, зокрема щодо рефінансування банків?
– НБУ не виконує ролі центробанку країни. У нас досі немає стратегії, зокрема курсової стратегії. НБУ діє за обставинами, точніше, біжить за ними, хоча НБУ є регулятором цього ринку. Він повинен формувати ці обставини. Це має виражатись в курсовій політиці, я вважаю, що в такий кризовий рік, як 2014 – величезною помилкою було переходити на так званий плаваючий курс. Таке вільне плавання принесло вільне падіння гривні. Треба було оголосити курс, здійснювати його жорсткий контроль, валютний коридор для зміцнення гривні, дати сигнал продавцям, особливо банкам про те, що НБУ буде тримати разом з урядом курс у такому-то коридорі. Друге, рефінансування. Через рефінансування, яке НБУ роздавав деяким комерційним банкам, до речі, за деякими незрозумілими критеріями, вся ця рефінансована гривня йшла не на оздоровлення системи, а банки, її беручи, йшли на валютний ринок. І в такий спосіб ще більше девальвували гривню. Тобто з одного боку НБУ не боровся з девальвацією гривні, а з іншого – через рефінансування він сам сприяв девальвації. Для МВФ важливо тільки одне: щоб наш бюджет був платоспроможний повертати кредити з відсотками. Тому МВФ вказує на найбільш проблемні статті й просить нашу владу вирішити питання. І одна з таких проблемних статей – це є дефіцит Нафтогазу, державного монополіста, який працює в найбільш прибутковій сфері, постійний боржник, у постійному дефіциті. Тільки після кожного року такого дефіциту Нафтогазу в країні з’являється новий мільярдер. Про що це говорить? Насправді Нафтогаз не є збитковим, і ми покриваємо його дефіцит тільки тому, що на сьогодні – це одна з найбільших корупційних сил. Але уряд в цьому році навіть не піднімає це питання. Інша, ще більша проблемна стаття, – це дефіцит Пенсійного фонду, який ми також із року в рік покриваємо з держбюджету. Як цю проблему вирішити? Це для нас суто управлінське рішення – закрити корупційну схему і провести справжню пенсійну реформу. Не її імітацію, не просто підвищення пенсійного віку, а перехід на трирівневу систему, де другий і третій рівень – накопичувальні. Без такого підходу ми ніколи не вирішимо проблему дефіциту. Крім цих є ще декілька статей. Більше МВФ нічого від нас не вимагає. Наші внутрішні проблеми з року в рік, з уряду в уряд, незалежно від його політичного кольору, не вирішуємо, а поглиблюємо, переносимо з бюджету в бюджет. На жаль, в бюджеті на 2015 рік той самий підхід – немає вирішення цих проблем.
– У чому суть скорочення податків та інших так широко анонсованих податкових змін?
– Номінальне скорочення, яке зробили, це не скорочення податків, а перегрупування. З 22 груп на 9, але кількість податків не зменшилась, а, навпаки, збільшилась. Я вважаю, що це не тільки соціальна несправедливість, а це дуже грубий політичний обман всіх українців. Майже щодня виходили ініціативи за нові податки або на перевищення витрат над доходами, або податку на нерухомість, який повинні платити не тільки власники великої нерухомості, а й власники скромної нерухомості. До речі, ще 2013 року ВР України визначилась щодо оподаткування нерухомості: квартири – від 120 кв. м і вище, житлові будинки – від 250 кв. м і вище. На сьогодні правила
змінилися: квартири – від 60 кв. м і вище, житлові будинки – від 120 кв. м і вище. А багато людей, що будували будинки і купували собі квартири, виходили саме з таких параметрів. При тому, що комунальні платежі зросли, а в 2015 році ще будуть зростати і тут до них ще й податок. Наприклад, як пенсіонеру, який не має допомоги, просто
на свою пенсію оплачувати комуналку, навіть з тієї невеликої субсидії, ще й податок на нерухомість. А середньомісячна зарплата українців у 2014 році виявилася найнижчою серед жителів Європи.У результаті ухвалений Бюджет не просто антинародний – він антилюдський, і це просто фінансове знущання над населенням. Уряд обрав не той орієнтир для наповнення бюджету. Якби уряд хотів наповнити бюджет, потрібно було б зайнятися державними монополістами, які замішані в найбільших корупційних схемах. Там можна знайти сотні мільярдів гривень щорічно.
– Процес децентралізації в Україні може стати дієвим механізмом системи міжбюджетних відносин між центром і місцевою владою?
– Тема децентралізації нині дуже популярна. Всі політичні сили нею спекулювали. Починаючи з Майдану, потім на президентських виборах, потім на парламентських виборах. Що це таке? Децентралізація – це лише один економічний показник: співвідношення доходів між центральним і місцевими бюджетами. В бюджетах Азарова це співвідношення було 80:20. Тобто 80 % йшло в центральний бюджет і лише 20 % залишали всім місцевим бюджетам разом взятим: обласним, міським, районним, селищним, сільським. Це співвідношення на 2015 рік складає – 82:18. Тобто, центральному бюджету доходів ще більше, місцевим – ще менше. Дієвим механізмом у сфері бюджетно-податкових відносин децентралізація так і не стала. І тепер, коли місцевим органам влади дають податок на нерухомість, у місцевих органах влади немає іншого виходу, як користуватися цією можливістю і збирати якомога більше за цим податком, щоб хоч якось наповнити свої місцеві бюджети. Ось і вся децентралізація.
– На Вашу думку, чому пенсії, які вище 3 600, повинні оподатковуватися?
– Правильною була ідея скорочення спеціальних пенсій, розмір яких понад 20 000 грн, навіть понад 10 000 грн, в наших умовах – це надмірно високі пенсії. Чиновникам, які самі собі через подібні закони, через бюджет з року в рік їх нарощували, такі пенсії варто було б переглянути. Оподаткування пенсій на рівні 4-5 тис. грн, на мій погляд, – це неправильно. Такі пенсії здебільшого мають спеціалісти, які працювали у важких шкідливих екологічних умовах, або військовослужбовці, яким також урізають. Тут уряд не відчув межу, що таке спецпенсії чиновників, а що таке пенсії, зароблені роками складної виснажливої, іноді небезпечної, праці.
Розмовляла
Тамара Маркелова
Leave a Reply