Франція в німецькій окупації. Про війну і колабораціонізм

У червні 1940 року Франція зазнала національну катастрофу: протягом шести тижнів військова машина нацистської Німеччини стрімко розтрощила армію Третьої республіки і її союзників. 14 червня 1940 року війська вермахту урочисто вступили в зданий без бою Париж, а 22 червня 1940 року – рівно за рік до нападу Гітлера на СРСР – новий прем’єр-міністр Франції маршал Анрі Філіпп Петен підписав принизливе перемир’я з Третім рейхом. Більше половини французької території разом з Парижем виявилися в безпосередній німецькій окупації, а на півдні країни було сформовано маріонетковий уряд, який розташувався у невеличкому курортному місті Віші.

Вторгнення Третього рейху на територію Франції

Так почався самий ганебний період в історії Франції – епоха колабораціоністського режиму Віші, прапором якого було заперечення спадщини Великої французької революції і повернення до традиційної консервативної ідеології і цінностей католицької віри (так звана «національна революція»). Колишній герой Першої світової війни маршал Петен став номінальним «главою Французької держави», хоча фактично повністю перебував під контролем Третього рейху.

Уже в листопаді 1942 року гітлерівські війська окупували всю територію Франції. Це мало жахливі і трагічні наслідки – тільки в період з 1942 по 1944 рік німецькі нацисти і їхні французькі посібники депортували в концентраційні табори близько 76 тисяч євреїв. Режим Віші зазнав краху влітку 1944 року після звільнення Франції силами англо-американських союзників по антигітлерівській коаліції.

Французькі солдати здаються в полон німцям

У післявоєнній Франції пам’ять про нищівну поразку 1940 року і масовий колабораціонізм у роки Другої світової війни стала болючою і нездоланною травмою національної самосвідомості, наслідки якої позначаються в країні і до сьогодні.