Запорізький окружний адміністративний суд скасував статус російської мови як регіональної 

Раніше, 4 листопада 2020 року цей же суд скасував схоже рішення Запорізької міської ради щодо статусу російської мови як регіональної, але вже на території міста Запоріжжя. Позивачем у справі виступав депутат Запорізької міської ради Андрій Согорін. Спонукало його до цього те, що питання щодо скасування рішення про надання російській мові статусу регіональної не вдалося врегулювати рішенням міської ради.

«Як депутат 7-го скликання міськради подавав проєкти рішення про скасування низки рішень, в тому числі і цього, яке стосувалося статусу російської мови. Не підтримали колеги. Виконавши все, що я міг зробити як депутат міської ради, я звернувся до суду. Суд запросив матеріали про те, що я як депутат намагався виконати всю процедуру. Подали документи про те, що рада не підтримала. Досить довго суд тягнувся. Оскільки ми всі документи подали і явно це рішення суперечить закону про засади функціонування державної мови, то було прийняте рішення про його скасування і протиправність», – розповідав Радіо Свобода у листопаді минулого року депутат Запорізької міської ради Андрій Согорін.

Втім, попри схожість обох скасованих судом рішень органів місцевого самоврядування, вони мають свою відмінність. В чому вона полягає, пояснює депутат Запорізької обласної ради, адвокат Сергій Лишенко. Він у 2020 році представляв інтереси свого колеги від міської ради Андрія Согоріна в Запорізькому окружному адміністративному суді.

«В міській раді було два рішення тому, що було дві юридичні підстави для них. Одна підстава – це закон, це рішення 12-го року. Друга підстава – це Хартія мов, яка давала право на самоідентифікацію, на мову тощо. У зв’язку з чим було два рішення, бо посилалися на різні нормативи. В даному випадку було посилання лише на один норматив, один закон. Це рішення, яке було ухвалене відповідно до діючого на той момент закону, який дозволяв органам місцевого самоврядування визнавати ті чи інші мови регіональними, мовами регіонального спілкування», – пояснює відмінності між двома документами Сергій Лишенко.

Якщо скасоване судом рішення обласної ради про надання російській мові статусу регіональної було ухвалене в 2012 році, то рішення міської ради датується 6 роками раніше. Тоді у низці регіонів місцеві органи влади ухвалили аналогічні документи. Так, 5 липня 2006 року Запорізька міська рада визнала «російську мову на території міста Запоріжжя регіональною мовою в означенні Європейської хартії регіональних мов або мов меншин». Тодішні депутати міськради не обмежилися цим, а ще й вирішили «запропонувати Верховній Раді України прийняти рішення про надання російській мові статусу другої державної мови». Це рішення згодом скасовано судом.

Схожий документ ухвалила 2006 року і Запорізька обласна рада. За нього проголосувало 82 депутати. Представники Партії регіонів, що складали основу ради, мотивували своє рішення передвиборчими обіцянками, а також тим, що понад 40 % жителів Запорізької області позиціонують себе як росіяни. Ухвалений облрадою документ був опротестований прокуратурою та скасований через суд.

Ще одну спробу надати російській мові статусу регіональної на території Запорізької області здійснено у 2010 році. Тоді, 8 вересня депутати обласної ради ухвалили відповідне рішення, посилаючись на дані Всеукраїнського перепису населення 2001 року. Депутати також тоді ухвалили рішення про те, щоб «ухвалення і публікація рішень Запорізької обласної ради проводилися українською (державною), а також російською (регіональною) мовою». А Запорізькій обласній державній адміністрації, сільським, селищним, міським і районним радам області рекомендували використовувати в діловодстві разом з українською (державною) також російську (регіональну) мову. Це рішення облради також було опротестовано прокуратурою.

Наступна хвиля проголошення російської регіональною мовою прокотилася Півднем та Сходом України вже 2012 року. Вона була пов’язана з ухваленням 3 липня 2012 року Верховною Радою України Закону «Про засади державної мовної політики». Ним встановлювалося, що державною мовою є українська, але водночас істотно розширювалось використання регіональних мов. Щоб якась із них визнавалася регіональною, її носієм у певному регіоні мав бути мінімум один із десяти мешканців.

За прізвищами своїх авторів-народних депутатів цей документ отримав неформальну назву «мовного закону Ківалова-Колесніченка». Його ухвалення супроводжувалося масовими акціями протесту із заворушеннями. Вуличні протести, які тривали понад два місяці (липень – серпень – вересень 2012 року), навіть отримали назву «Мовний майдан». Окремі обласні ради на заході Україні визнали ухвалений закон «не чинним».

Місцеві ж ради на Сході та Півдні країни, сформовані переважно з представників «Партії регіонів», зреагували на ухвалення «мовного закону Ківалова-Колесніченка» рішеннями про визнання російської мовою регіональною.

Першими такі рішення ухвалили Одеська міська та обласна ради – 13 та 15 серпня відповідно. Наступні спроби опозиції відкликати ці документи виявилися невдалими. Згодом оголосили російську в ролі регіональної Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Одеська, Херсонська обласні ради, а також Ізмаїльська, Севастопольська, Харківська, Херсонська й Миколаївська міські ради тощо.

Місцеві ради Запорізької область – не була виключенням у цій ситуації. Спочатку відповідне рішення ухвалила обласна рада, а згодом і міська. Так, наприклад, 5 вересня 2012 року 65 депутатів із 81 Запорізької міської ради проголосували за те, щоб надати на території міста Запоріжжя російській статусу регіональної мови. У своєму рішенні вони апелювали до даних перепису населення в 2001 році, відповідно до якого російську мову визнали рідною понад 10 % жителів Запоріжжя. Саме ж ухвалення рішення супроводжувалася мітингами під стінами міської ради, на які зібралося близько двох сотень прихильників і супротивників мовного закону.

Після Революції гідності, 23 лютого 2014 року, народні депутати проголосували за скасування «закону Ківалова-Колесніченка», але юридично цю процедуру не було доведено до кінця. Упродовж трьох років питання конституційного статусу закону розглядалося Конституційним судом України. 28 лютого 2018 року він, за поданням 57 народних депутатів України, ухвалив рішення щодо невідповідності Конституції так званого «мовного закону Ківалова-Колесніченка».

Рішення Конституційного суду стало підставою для скасування статусу російської як регіональної у низці областей на півдні України, де ця мова мала такий. Відбувалося це переважно в судовий спосіб. Так, влітку 2018 року, за поданням прокуратури, Миколаївський окружний адміністративний суд визнав недійсним рішення Миколаївської обласної ради про надання російській мові статусу регіональної. Також у грудні вже 2020 року знову ж таки після подання прокуратури суд скасував аналогічне рішення від 2012 року Одеської обласної ради.

Лише на Херсонщині депутати обласної ради спромагалися самостійно скасувати своє рішення про надання російській мові статусу регіональної. За це 14 грудня 2018 року проголосувало 46 із 64 депутатів ради.

Рішення ж Запорізького окружного адміністративного суду від 24 березня має набрати силу з 23 квітня, якщо не буде подано апеляційну скаргу. Як повідомили кореспонденту Радіо Свобода в апараті Запорізької обласної ради, оскаржувати судове рішення не планують. Втім, таким правом можуть скористатися і безпосередньо депутати облради поточного скликання.

Наразі судове рішення на своїй офіційній сторінці в соцмережах вже розкритикували представники фракції «ОПЗЖ», назвавши його «політичним замовленням, а не реальним відображенням справ». Однак, про своє бажання звертатися до суду ця політична сила публічно не заявляла.

За даними Всеукраїнського перепису населення від 2001 року, українську мову як рідну вказали 50,20 % населення Запорізької області, російську ж – 48,19 % мешканців регіонів. Серед мешканців самого ж Запоріжжя відсоток тих, хто називав російську рідною був вищим (56,83 %), порівняно з тими, хто такою називав українську (41,64 %).