300 осіб затримано у Білорусі на акціях протесту в день страйку 26 жовтня

Лукашенко вперше назвав протестуючих робітників терористами. Чого він домагається?

Олександр Лукашенко оцінив новий сплеск протестної активності в країні як розгортання проти Білорусі масштабної терористичної війни в усіх напрямках. Так 26 жовтня робітники вийшли на масові страйки і приєдналися до студентів, пенсіонерів та інших противників діючої влади, які регулярно вимагають відставки глави держави. Незважаючи на те, що силовики в останній місяць діяли дедалі жорсткіше з кожною протестною акцією, білоруси продовжували виходити на вулиці і вимагати зміни режиму. Однак донині мітингувальників в екстремізмі не намагалися звинуватити. Такі різкі оцінки з боку влади є важливим сигналом. І звернений він аж ніяк не до самих громадян, а до інших країн, в першу чергу – до Росії.

13 жовтня одна із лідерів білоруської опозиції Світлана Тихановська оголосила загальний страйк. Тоді колишній кандидат в президенти висунула главі держави Олександру Лукашенку ультиматум. Він включав в себе три вимоги: залишення Лукашенком поста глави держави, припинення насильства на вулицях і звільнення політв’язнів. На виконання вимог Тихановська дала час до 26 жовтня, пригрозивши зупинкою роботи по всій країні. У відповідь Лукашенко пообіцяв «навести порядок».

«Ну показали, чого вони варті. Ви теж побачили, добре, а тепер потрібно пояснити всім один раз, попередити, а взагалі, не треба заколисувати», – так висловився Олександр Лукашенко про учасників протестних маніфестацій.

За день до закінчення терміну ультиматуму, 25 жовтня, відбувся традиційний спільний мітинг всіх супротивників чинної влади, який знову зібрав близько 100 тисяч осіб. Судячи з того, що хода закінчилася масовими затриманнями, гумовими кулями і вибухами світлошумових гранат, влада і не думала прислухатися. ЗМІ гадали: чи підтримають робітники Тихановську? Адже останні масштабні страйки пройшли ще в серпні, після чого керівництво підприємств розпочало «репресії».

Однак робітники включилися в протести. На Мінському заводі колісних тягачів (МЗКТ), Мінському тракторному заводі (МТЗ) і заводі «Атлант» страйкарі пішли колонами по виробничих цехах, закликаючи колег приєднатися. У перший день зупинити виробництво їм не вдалося. Проте, вже 27 жовтня багато співробітників МЗКТ пішли на «італійський страйк». Мінський автозавод (МАЗ) зупинив ковальський цех, там також проходять «італійські страйки». На Мінському електротехнічному заводі (МЕТЗ) розповіли, що 26 жовтня багато «працювали дуже повільно». Зараз там зупинився один з основних цехів, від якого залежить все виробництво – виробництво баків для трансформаторів.

Безладдя в лавах керівництва спало, начальники нижче рангом вже по-іншому дивляться на ситуацію, схвалюють страйк, не хочуть звільняти страйкарів, членів страйкому МЗКТ. Особливо неспокійна ситуація спостерігається на підприємстві «Гродно Азот», працівники якого і після серпневого сплеску страйків продовжували влаштовувати протестні акції. 26 жовтня там затримали близько 30 осіб, присутніх на мітингу біля прохідної. 27 жовтня на свої зміни не заступили робітники відразу трьох цехів, проте виробництво не зупинилося.

Активісти страйкового руху підприємства розповіли, що в двох цехах – «Аміак-3» і «Карбамід-4», що забезпечують приблизно половину виробленої продукції для всього підприємства і дають сировину для інших цехів, ще вдень 27 жовтня перебували нічні чергові. Вони пропрацювали більше 20 годин поспіль, що є грубим і небезпечним порушенням, робітники зібралися біля прохідної і вимагають наказу на зупинку виробництва. Дана процедура з дотриманням всіх запобіжних заходів займає близько тижня.

«Виробництво небезпечне, зовсім без нагляду його залишати не можна, тому робітники хочуть планово запустити зупинку цехів», – каже активіст страйкому «Гродно Азот».

Частково призупиняли роботу і збиралися в знак протесту робітники Мінського механічного заводу (ММЗ), «Будтрест № 4», «Белкомунмаш», заводів «Штадлер Мінськ» та «Інтеграл». Працівник останнього розповів, що його за участь в акції позбавили премії. Втім, на ряді великих підприємств, таких як Білоруський металургійний (БМЗ) і Білоруський автомобільний (БелАЗ), особливих виступів не відзначалося.

Заводчани виявилися не єдиними страйкарями, які підтримали ультиматум Тихановської. З плакатами і біло-червоно-білими прапорами опозиції вийшли співробітники мобільного оператора А1, того самого, який за наказом влади скорочує пропускну здатність мобільного Інтернету в дні масових протестів. В офісі компанії заявили, що «не обмежують конституційні права своїх співробітників, включаючи право на свободу слова або право на висловлення своєї позиції будь-яким законним способом».

Участь у страйку взяли і лікарі. Ланцюг солідарності працівників Республіканського науково-практичного центру (РНПЦ) травматології та ортопедії 26 жовтня пройшов спокійно. Міліція лише попросила прибрати політичну атрибутику, не стала розганяти присутніх. Наступного дня лікарі знову вийшли на вулицю, як і їх колеги з РНПЦ «Кардіологія». Останнім пощастило менше, деякі з них були арештовані, а на відпущених з відділків склали протоколи за статтею «Порушення порядку організації або проведення масових заходів».

Акція солідарності біля 4-ї міської клінічної лікарні в Мінську Фото: Telegram-канал «Баста!»

26 жовтня також призупинили роботу і окремі приватні компанії – крамниці, кафе, служби доставки. Одні послалися на формальні причини начебто інвентаризації. Інші не стали працювати через можливі проблем з логістикою та Інтернетом в день протестів, а деякі і зовсім не стали приховувати солідарності зі страйкарями. Одноденні страйки приватників вже траплялися і мали, скоріше, символічне значення, але на тлі загальної акції знову стали помітнішими.

Гаряче підтримали заводчан студенти найбільших вузів Мінська, які і без всіляких ультиматумів страйкують з початку навчального року. Біля Червоного костьолу – головного католицького храму столиці, що не раз ставав центром протестних акцій – молодь зустрілася з черговою ходою пенсіонерів, які тепер регулярно виходять на вулиці з вимогою випустити всіх затриманих і зупинити насильство.

Студенти БДУ. Фото: BelaPAN

Крім того, учасники протесту за закликом Тихановської перекривали дороги. Зупинити рух в Мінську їм не вдалося, однак в деяких місцях утворилися серйозні затори, а ввечері 26 жовтня ланцюг людей зумів на деякий час заблокувати рух проспектом Незалежності.

Свій страйк також провели IT-фахівці з Парку високих технологій (ПВТ) – аналога російського «Сколково». Їх по праву можна назвати однією з головних рушійних сил протесту. Працівники високотехнологічних компаній вкрай незадоволені діями влади щодо своїх колег, наприклад, обшуками в мінському офісі «Яндекса» і кримінальною справою проти міжнародного стартапу PandaDoc, чий засновник Микита Мікадо також є одним із засновників Фонду солідарності Bysol.

Нині у Фонді солідарності Bysol знаходиться € 2,233,137. Ці кошти зібрані через сторінку в Facebook. Ще близько € 254,655 лежить на рахунках фонду в PayPal. Фонд Bysol створений активістами міжнародного руху BY_Help. Його утворили білоруські емігранти з метою підтримки протестуючих, які постраждали через висловлення своєї політичної позиції. Заявники можуть розраховувати на юридичну, психологічну та навіть матеріальну допомогу, яка виплачується з пожертвувань. BY_Help веде багато подібних проектів, наприклад, ініціативу з перенавчання силовиків, які відмовилися розганяти мітинги, або фонд допомоги білоруським лікарям.

Окремим напрямком роботи компанії є допомога страйкуючим робітникам білоруських заводів через Національний страйковий комітет. Він не надає гроші підприємствам безпосередньо, а лише займається збором фінансової допомоги робітникам і передачею цих коштів керівникам страйків в Білорусії. Ті, в свою чергу, приймають рішення про розподіл. Крім того, робітникам, що піддаються тиску начальства, допомагають юристи.

Початок загального страйку активісти BY_Help відзначили особливою акцією під назвою «You strike – we work» («Ви бастуете – ми працюємо»). Всі бажаючі змогли перерахувати денний заробіток на допомогу протестуючим. Ідею запропонувала білоруська діаспора в Німеччині. Про це зокрема розповіла її представниця Катерина.

Страйкарі «Гродно Азот». Фото: «Білоруські новини»

Акцію тут же підтримали і наші діаспори по всьому світу: пожертвування прийшли вже з 40 країн, таку ж кампанію запустили в Великобританії, Італії, Канаді, США. Хтось відправляв кошти безпосередньо в Bysol, хтось пожертвував гроші в інші благодійні фонди», – говорить вона. Також представники діаспори залишили в групі Фонду солідарності та інших проектів звернення до страйкуючих. «Нехай вони знають, що не залишаться на вулиці без гроша в кишені, щоб змогли побороти страх, вийти на страйк, і страйк набув справді загальнонаціонального характеру».

Наприклад ініціатива білоруської діаспори You strike – we work за три дні зібрала € 561,532.

Прес-секретар Фонду солідарності Bysol Євген Медведєв розповів «Ленте.ру», що приблизно за тиждень до закінчення терміну ультиматуму Тихановської кількість заявок на отримання допомоги різко зросла. Очікується, що їх кількість зростатиме. Станом на 27 жовтня до Фонду звернулися 1797 осіб, було верифіковано 917 заявок, 634 людини отримали допомогу. Також фонд допоміг 10 страйкомам. Загальна сума виплат досягла 1 042 377 євро.

Влада Білорусі хоч і проігнорувала ультиматум, але теж почала готуватися до страйків заздалегідь. На ряді підприємств заборонили відпустки за свій рахунок і заблокували перепустки найбільш активним робітникам. До заводів підвезли автозаки і автобуси з силовиками, а на прохідні відправили міліцію. Всі виступи незадоволених передбачувано завершилися жорстокими розгонами із застосуванням спецтехніки. 26 жовтня в державних ЗМІ всіляко підкреслювалося, що новини про страйки – брехня і фейки.

Мінськ, МЕТЗ. Зупинена лінія виробництва. Фото: Telegram-канал «Баста!»

Уряд офіційно оголосив, що підприємства реального сектора економіки працюють без перебоїв. Міністр промисловості Петро Пархомчик визнав наявність «певних хвилювань» на підприємствах, проте масштабного страйку, за його словами, так і не відбулося. «Збираються 10, 15, 20 чоловік, робляться спеціальні фотографії та скидаються в мережу, щоб сказати, що завод не працює», – стверджує він.

Закон сьогодні дуже жорсткий – людина, яка не виконує свої обов’язки, тобто порушує трудовий розпорядок, понесе відповідальність, – міністр промисловості Петро Пархомчік

Такі заяви робилися і раніше. Однак Лукашенко, очевидно, втрачає терпіння. По-перше, силовики з кожним тижнем працюють дедалі жорсткіше, знову взявшись за гумові кулі і гранати, розганяють навіть невеликі збори людей, в тому числі ланцюга солідарності. Крім того, активніше стали працювати люди без розпізнавальних знаків в цивільному, що затримують громадян без підтвердження своїх на те повноважень. Про крайню роздратованість свідчить і риторика білоруських чиновників.

Міністр освіти Ігор Карпенко теж вельми багатозначно прокоментував участь студентів в акціях протесту. Він не тільки пригрозив застосувати до них «всі необхідні нормативно-правові заходи», а й підкреслив, що «так звані мирні акції студентів починають набувати неприкритої форми агресії і хамства». Хоча характер студентських акцій не змінився, переважно вони влаштовують сидячі страйки.

Ще більш тривожно на цьому тлі пролунала заява КДБ. Відомство звинуватило учасників мітингів ні багато ні мало в тероризмі і екстремізмі, що раніше ніколи не відбувалося. Заступник голови комітету Костянтин Бичок розповів, що учасників протесту викрили в замиканні ланцюга на різних ділянках залізниці, що могло призвести до катастрофи. Крім того, правоохоронці знайшли під держаком встановленого в Гомелі протестного біло-червоно-білого прапора закладену міну-пастку, яка повинна була спрацювати при спробі силовиків або комунальників прибрати прапор. І, нарешті, був відзначений факт спроби захоплення РУВС в Мінську. На думку КДБ, за всім цим стоять організовані злочинні угруповання.

Такі дії, пов’язані з вчиненням вибухів, підпалів, інших діянь, що створюють небезпеку загибелі людей, (…) кваліфікуються як акт тероризму, говорить заступник голови КДБ Костянтин Бичок.

Страйк має і символічне значення – це демонстрація всьому світу того, що суспільство навіть через три місяці не готове змиритися з владою Олександра Лукашенка. Протести триватимуть в будь-якому випадку, просто можуть змінюватися їх масштаби. «Напевно вуличний протест з настанням холодів зменшиться або зійде нанівець, тим більше що репресивний апарат запрацював на повну силу, як ми бачимо. Але навесні протест знову прокинеться з поліпшенням погодних умов », – зазначає політолог Богдан Безпалько. – Спрацюють якісь тригери: хтось помре в лікарні від травм, або знайдеться кілька буйних, які проллють кров з тієї чи іншої сторони, після чого протест спалахне знову, навіть в холодну пору”.

Страйк політолог порівняв з кристалом, навколо якого можуть утворитися нові структури. «Варто статися якимось провокаціям, тригерним подіям, і цей протест може вирости на порядки», – пояснює він. Поки ж економічна і морально-психологічна боротьба зараз іде на виснаження. Чисельно невеликі акції 26 і 27 жовтня показали, що загальна динаміка протестного руху, скоріше, негативна. Однак все може змінитися, якщо економічний саботаж буде успішний. Адже саме від цього залежить підтримка світової спільноти, на яку так розраховує опозиція.

«Може бути, протести в кінцевому підсумку здуються, якщо Захід відмовиться їх підтримувати і надасть перевагу як і раніше спілкуванню з Лукашенком хоча б до закінчення його каденції. А може бути, вони спалахнуть з новою силою, і тоді Захід швидко увіллє якісь ресурси в ці протести в надії на те, що вони без масштабних вкладень зможуть змінити режим в Білорусі », – робить висновок Безпалько.

Сам режим Лукашенко тим часом не послабляє тиску. Зустріч президента з опозиціонерами в СІЗО КДБ була, скоріше, тактичним прийомом, псевдопримиренням, ніж реальним сигналом про готовність до діалогу. А ось звинувачення в тероризмі якраз можна вважати сигналом цілком явним і реальним. Вони фактично відсилають до переговорів Лукашенко з російським лідером Володимиром Путіним про резерв силовиків для Мінська, створеному в рамках домовленостей про Союзну державу.

Переговори пройшли в середині вересня, на них глави держав домовилися, що поки необхідності для втручання Росії в ситуацію в Білорусії немає. Незадовго до зустрічі Путін особисто називав умови для введення російських силовиків до Мінська або надання військової допомоги союзнику – це перехід протестуючими «червоних ліній».

Про можливість силового втручання в білоруську кризу президент Росії Володимир Путін зокрема сказав: «Резерв не буде використаний до тих пір, поки екстремістські елементи в Білорусі, прикриваючись політичними гаслами, не перейдуть певні межі і не перейдуть до розбою, почнуть підпалювати будинки, машини, банки …»

Даний резерв силовиків був розформований після переговорів у Кремлі, на яких Лукашенко запевнив свого колегу, що ситуація з протестами знаходиться під повним його контролем. Але нинішні заяви білоруського КДБ і особисто Лукашенка про організовані злочинні групи екстремістів, які планують масштабні диверсії, можна перевести як пряме прохання до російського керівництва направити до Мінська новий резерв силовиків для жорстокого придушення бунту. Путін раніше підкреслював, що політичну кризу в Білорусі варто вирішувати виключно самим білорусам між собою, і він сподівається на те, що даний процес пройде мирно. Чи відреагує Москва на скарги, що ці надії не виправдалися? Або віддасть перевагу спершу отримати докази, як в гучній історії з переговорами Майка і Ніка «між Варшавою і Берліном»?

За матеріалами Інтернет-джерел підготувала Тамара Маркелова

Leave a Reply

You can use these HTML tags

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

  

  

  

*

code