Упрощенная HTML-версия
61
■
Оксамит
арт-палітра
потрібно для вивільнення власних думок у цій се-
рії в чистоту без зав’язок на реалізмі. Бо реалізм
створює певні обмеження у сприйнятті мистецтва.
Отже, в цій абстракції відображена гола ідея, без
будь-яких обтяжливих факторів».
Одними із найрезонансніших на виставці були
два живописних полотна відомого українського
художника Івана Марчука. Відомий та улюблений
шанувальниками з його унікальною технікою, яку
автор називає «пльонтання» та вибагливими, суто
українськими сюжетами з хатками під стріхами,
писанками, пасками та яблуками, Іван Марчук
несподівано для всіх в останні роки захопився
абстрактним живописом. Зупиняємося біля його
творів із циклу «Погляд у безмежність». Олександр
Храпачов: «Іван Марчук – це певна епоха в істо-
рії українського образотворчого мистецтва. Коли
він повернувся з Америки, влада підтримала його
як у мистецькому, так і в соціальному плані. Від-
тоді Марчук планує створити власний музей, хоча
поки що цей проект ще не реалізовано, на відміну
від знаних російських митців Глазунова та Шило-
ва, які при житті мають де експонувати свої твори.
Спостергіаючи за Марчуком, ми можемо бачити,
як художник працює тільки заради мистецтва. Ба-
гато зі своїх творів він не продає, намагаючись збе-
регти частку своєї душі. Неможливо спостерігати
за Марчуком тільки в одній роботі. В його персо-
нальній виставці, де він виставляв до 9-ти серій
одночасно, можна простежити рух його думки від
реалістичного мистецва до світу його абстрактного
живопису та графіки».
Не меншу увагу привертає увагу і полотно
Петра Лебединця. Відомий український живо-
писець працює у царині абстрактного мистецтва
тривалий час і має чималий творчий доробок
у своєму арсеналі. Олександр Храпачов: «Тво-
ри Лебединця можна віднести до абстракціоніз-
му декоративного напряму, коли фарба працює
не в просторі, а в площині. Тобто створюється
взаємозв’язок між плямами, а не глибинами цих
плям. Гармонія досягається за рахунок чіткої вза-
ємодії теплих та холодних фарб. Немає жодної
випадковості – кожна пляма продумана. І коли
бачиш багато його творів одночасно на виставці,
то відчувається певний реалізм».
Не менш красномовним був мій співрозмовник
і в оцінці творів київського графіка та живописця
Володимира Вештака: «Він неповторний в підході
до абстракціонізму. Жоден художник в українсько-
му мистецтві не схожий на нього і те, що він ство-
рює, повторити нікому не вдавалося. Саме Вештак
створює багаторівневу глибоку абстракцію з від-
чуттям декількох метрів глибини – абстракція, яка
на різних глибинних рівнях рухається в різні сто-
рони за годинниковою стрілкою та проти».
Одними з тих, які зачепили нашу увагу, були
твори Олександра Дубовика. Олександр Храпа-
чов: «Дубовик є метром українського мистецтва,
який зробив не один десяток фундаментальних
персональних виставок і є яскравим представ-
ником трансавангарду, що передбачає синтез
реалістичного мистецтва та абстракції. Саме
на його творах можна спостерігати міць абстрак-
тного живопису порівняно з реалістичним. Коли
ми на його полотні спостерігаємо реалістичний
предмет, а в куті картини на перший погляд –
просто зафарбовану пляму, перед нами постає
картина домінування цієї плями над реалістич-
ним зображенням. Адже, як не дивно, пляма по-
стає більш інформативною за своїм наповненням
і в ній ми можемо бачити цілі архетипи людства.
А в реалістичнй формі спостерігається тільки
мить. Може, на це і натякає автор, використову-
ючи стиль трансавангарду?».
Наша зустріч добігає кінця і я цікавляюся за-
гальними враженнями від побаченого. Олександр
Храпачов: «На цій виставці були представле-
ні різні напрями абстрактного мистецтва. Вони
не підпорядковані будь-якій школі. І це добре,
коли твори художників не схожі один на одного.
Митці завжди аналізують те, що створюють і ру-
хають в мистецтві свої власні погляди на життя,
культуру, мистецтво, живопис, графіку. Абстракція
тим і цінна, що там немає меж. Художник може
створювати все, що завгодно, підпорядковуючись
власній логіці».
■