Упрощенная HTML-версия
15
■
Оксамит
надзвичайно запеклого бою атаку було відбито зі
значними втратами для росіян. Того ж дня у звіті
командування 55-ї дивізії австрійської армії відзна-
чалося: «У дводенних боях ворогові вдалося добу-
ти частину наших позицій. Аж тут у найгрізніший
момент з’явилися українці».
Перший лавровий листок, вплетений україн-
ськими січовими стрільцями у вінок слави укра-
їнського народу, коштував дорого – 42 убитих і 76
поранених. У боях за гору Маківку прославилися
чотарі Свідерський, Гнаткевич, Мельник, Артимо-
вич, Каратницький, Яримович, хорунжі Яремкевич,
Коберський, десятник Радович та стрільці Садже-
ниця, Петрів, Кривий, браття Зітинюки й багато
інших. Одночасно з боями на горі Маківці відзна-
чилася «Гуцульська сотня» УСС під приводом со-
тника Клима Гутковського у завзятій боротьбі під
Зашковом. У кровопролитних боях під Болеховом
Українські січові стрільці здобули княжий город
Галич (28 червня 1915 р.). Дійшовши до Галича під
проводом найулюбленішого зі стрілецьких стар-
шин, пізніше військового міністра ЗУНР Дмитра
Вітовського, стрільці підняли на галицькій ратуші
жовто-блакитний прапор. Кривавими літерами було
вписано в історію стрілецтва бої на горі Лисоні й
під Потуторами (у районі Бережан) у вересні
1916 р. Два виснажених попередніми
боями стрілецьких курені три до-
би стримували росіян, рятуючи
ослаблені австрійські війська
від ганебної капітуляції. Ко-
мандували стрілецькими
куренями у боях на горі
Лисоні сотники Омелян
Лесняк та Сень Горук, що
задовго до війни уславився
як організатор стрілецьких
сокільських товариств.
Коли у березні 1918 р. цен-
тральні держави уклали Берестей-
ський мир з Українською Народною
Республікою, Січові стрільці перейшли
на територію Великої України. Дорогою через
Кам’янець, Жмеринку, Вапнярку дісталися Киє-
ва, ліквідуючи розсипані по Україні більшовицькі
війська. У Києві зустрілися зі своїми товаришами
– колишніми полоненими, і вже незабаром в армії
УНР було створено один з найбільш боєздатних
Галицький курінь Січових стрільців у Києві. Отже,
доля розпорядилася так, що багато синів України
воювали один проти одного за імперські інтереси
Австрії та Росії. Проте саме у цей час зародилася
військова одиниця, яка самовіддано боролася за
незалежність своєї Батьківщини.
За 7 місяців російської окупації царська адмі-
ністрація знищила тут все, що було українським:
гімназії, близько сотні газет і журналів, книгарні,
видавництва, бібліотеки, читальні «Просвіти», на-
укові, освітні, господарські, спортивні організації.
Почалися переслідування греко-католицької церк-
ви. Митрополита А. Шептицького заарештували
і депортували в Росію. Незавидною була доля й
простих українців, яких мордували як австрій-
ські й мадярські вояки, що відступали, так і
росіяни, що наступали.
Для України світова війна мала подвійно тра-
гічний зміст. Єдиний народ, який не мав власної
держави, що захищала б його конкретні інтереси,
опинився у двох конфронтуючих таборах. Близько
3,5 млн українців у російській армії та 300 тисяч в
австрійському війську боролися та гинули за чужі
для них інтереси. Але найгіршим було те, що сини
одного народу, розділеного між двома імперіями,
мусили вбивати одне одного.
Створення легіону УСС ознаменувало збройну
боротьбу за волюУкраїни. До його складу ввійшли
кращі представники молоді Галичини, він став
утіленням передової політичної думки і виражав
сподівання на виборення Української держави.
■
сторінка історії