Упрощенная HTML-версия
63
■
Оксамит
дозвілля
системи забезпечували два мотори по 65 кінських
сил кожен.
У 1928 році під час першого ремонту фунікуле-
ра дерев’яні та відкриті вагони замінено на закриті
металеві, кожен з яких перевозив близько ста па-
сажирів за одну поїздку. Так, київський фунікулер
змінив не лише вагони та внутрішні механізми, а
й номер маршруту– 13. Вдале реконструювання
надихнуло містобудівників на проектування ще,
принаймні, трьох підйомників – на вулиці Смир-
нова, Андріївській гірці та біля мосту ім. Євгенії
Бош (сучасний міст метро). Однак, ці плани не
здійснилися – Київ так і залишивя з одним меха-
нічним підйомом.
Незмінним місцем розташування фунікулер за-
вдячує Другій світовій війні. До війни планувалося
здійснити реконструкцію центральної частини Ки-
єва. Через це місцева влада хотіла перенести фуні-
кулер на інше місце для того, щоб він не заважав
реконструкції. Однак почалася війна, і проблеми,
пов’язані з перебудовою, відійшли на другий план.
До речі, фунікулер завжди був найдешевшим
київським транспортом. З довоєнних часів і до
1961 року вартість проїзду становила 15 копійок.
З 1941 року ціни були підвищені: 30 коп. з паса-
жира і 1 крб за місце для багажу. З урахуванням
того, що кілограм хліба влітку 1942 року на база-
рі коштував 100 карбованців, то проїзд був майже
безкоштовний – 30% від вартості хліба. Згодом ці-
на поступово почала підвищуватися, однак після
грошової реформи 1961 року, проїзд на фунікулері
став коштувати 2 копійки. Ця ціна була сталою про-
тягом 25-ти років. З 2015 року на проїзд на фуні-
кулері – 3 гривні.
Знаковим для київського фунікулера став 2013
рік, коли була здійснена остання реконструкція.
Крім технологічного ремонту коліс і гальмівної
системи, перефарбували і вагончики: замість бла-
китних вони перетворилися на темно-сині знизу
та білі вгорі. Саме такий колір вони мали у 60-70х
роках ХХ століття. Також відтепер у фунікулері до-
зволено фотографувати та перевозити велосипеди.
Того ж року київський фунікулер спробував себе
у новій ролі: після сильного березневого снігопа-
ду його використали як підйомник для катання на
лижах та сноубордах з Володимирської гірки та
по Андріївському узвозу. А в липні кияни стали
свідками того, як водій фунікулера перед відправ-
кою зупинилась для того, щоб погодувати білку,
яка забігла до кабіни. До речі, всі водії, з яким мені
вдалося поспілкуватися, на запитання «Чи хотіли б
ви змінити свою роботу?» відповіли «Ні».
На свята, особливо у новорічну ніч, кияни та
гості столиці полюбляють розважитися поїздкою
на фунікулері: так у новорічну ніч час його роботи
продовжується з 22:00 до 03:40. Цікаво, що рідко
хто каже «поїхати на фунікулері», кажуть – «пока-
татися». І не дарма, тому що саме в цих синьо-білих
вагончиках лише за три хвилини можна відчути
себе по-дитячому щасливим.
■