Упрощенная HTML-версия
29
■
Оксамит
державна справа
– Так. І найперше, чого я добився, зробив сис-
тему прозорою, передусім у відборі переможців.
Щороку ми проводимо з дітьми та викладачами
тільки загальнодержавних заходів кількасот. Але
найголовнішим заходом МАНУ є щорічний Всеу-
країнський конкурс-захист науково-дослідницьких
робіт учнів. Він починається в школах, потім про-
водиться в районах, далі в областях, і врешті від-
бувається загальнодержавний конкурс.
Ми створили президію Малої академії наук,
куди увійшли вчені світового рівня, наприклад,
якщо це українська література і мова, то це ака-
демік, директор Інституту літератури імені
Шевченка Микола Жулинський, якщо це мате-
матика, то це академік, директор Інституту ма-
тематики Анатолій Самойленко, якщо це фізика,
то це академік, директор Інституту магнетизму
Віктор Бар’яхтар, якщо це хімія, це академік
директор Інституту біоорганічної хімії Валерій
Кухар… Лідери наукові мають не лише авторитет,
а й можливості допомогти обдарованим дітям,
вони зацікавлені в їхньому навчанні у вишах,
в аспірантурі тощо.
Вдалося їм передати функцію визначення журі,
тобто я як президент МАНУ, її дирекція не маємо
ніякого впливу на призначення членів журі. Член
президії, який є лідером в певній науковій галузі,
вибирає журі з тих людей, яким довіряє, і він несе
відповідальність за результати конкурсу, який про-
ходить демократично.
– Як саме?
– Раніше було так: до приміщення, де перебу-
вали члени журі, заходив конкурсант, щось відбу-
валося 20 хвилин, школяр виходив, заходив інший.
Тепер в аудиторію, де сидить журі, заходять
всі конкуренти. Відбувається відеотрансляція за-
хистів, наприклад, торік захист по математиці ди-
вилося близько 20 тисяч людей зо всієї України,
школярі, батьки. Доповідь триває 15–20 хвилин,
і потім першими запитують конкуренти. Якщо ро-
бота виконана несамостійно або слабенько, конку-
ренти самі швидко виведуть на чисту воду. Потім
за справу беруться члени журі. Підсумки підводить
практично комп’ютер за спеціальною програмою,
куди вводять дані. А до цього наукова робота про-
ходить незалежну наукову експертизу в управлінні
освіти і в науковій організації, причому цю екс-
пертизу обов’язково повинен затвердити керівник
організації. Якщо потім робота виявиться недо-
стойною (бо висновок написано по блату), цей факт
стає публічним. Тож просто так жоден керівник
солідної наукової організації не підпишеться під
кон’юнктурною рецензією, роботу не пропустить.
В Інтернеті з’являються результати і є один день
для апеляції. Причому установка така: дитина може
перехвилюватися, до неї треба підійти доброзич-
ливо, і якщо школяр аргументовано апелює, треба
переглянути його роботу. Єдина умова: це повинні
визнати конкуренти.
– Відомо, що ідеологічно в Малій академії
наук пропагують наукову освіту. Що таке на-
укова освіта?
– Є два напрямки в освіті. За результатами пер-
шого отримують технічно підготовлених фахівців
і добре освічених виконавців. У другому випадку
маємо інноваційних лідерів, творчих працівників,
винахідників. Виходить, маємо два типи підготов-
лених фахівців, одні вміють сумлінно виконувати
визначені правила, інші – створюють нові правила.
Я часто згадую американського лікаря Бенджа-
міна Спока, який описав такий випадок. До нього
приходить жінка і каже: «Лікарю, я така щасли-
ва, моїй дитині виповнився рік і я прийшла до вас
порадитися, як мені виховувати мого сина.» –
«Ви, мамо, запізнилися на рік і дев’ять місяців».
Про що йдеться? Щораніше ми почнемо вико-
ристовувати природню допитливість дитини, гене-
тично закладену цікавість до світу, пізнання, то під-
готовленішою вона буде до життя. Підхід такий:
важливіше не нагодувати рибою, а дати вудочку
і навчити ловити рибу.
Мала академія наук на початках охоплювала
восьмий-одинадцятий класи. Потім ми побачили:
пізно. Почали проводити конкурси з шостого класу.
Та знову таки побачили: пізно. Тепер у нас вже є
семирічна програма «Розквіт», яку ми затвердили
в Міністерстві освіти. Отже, ми почали працю-
вати в системі наукової освіти з дітьми від двох-
трьох років, вже є кілька сотень дитячих садків, які
успішно працюють за цією програмою, що міняє
повністю підхід дитини до пізнання. Батьки навіть
кажуть: не можемо дітей додому забрати.
Вважаю, нині це є найважливіше, що треба ро-
бити, аби країна, яка має проблеми з ресурсами,
капіталом, загалом економікою, могла видряпатися
з прірви завдяки інтелектуальній еліті.
– Але ж освіта у нас фінансується ганебно…
– Авжеж. Та за будь-що пріоритетом має бути
освіта, за будь-якої можливості треба спрямовувати
зусилля на розвиток розумів. Ми не маємо права
загубити жодного таланту, бо і так дуже багато їх
погубили.
Так, в Україні ресурсної бази бракує, зокрема
нафти і газу, але геніальних дітей у нас море, ми ге-
нетично талановита нація. Тому моя логіка така:
робити все можливе для формування інтелектуаль-
ної еліти. Тож у площині міжнародної діяльності
мені вдалося з двадцятьма найбільшими лаборато-
ріями світу, переконавши їх, укласти угоди. Кра-
щих наших школярів і викладачів ми посилаємо
в такі провідні організації як Центр ядерних до-
сліджень в Женеві, Аргонська національна лабора-
торія (США), університет в Геттінгені (Німеччина),
Мюнхенський технічний університет, Дойчемузе-
ум, Музей космонавтики в Тулузі (Франція). До на-
ших послуг шкільна лабораторія-студія «МАНлаб»,
оснащена найсучаснішим обладнанням передових
вітчизняних та закордонних фірм.