Упрощенная HTML-версия
27
■
Оксамит
державна справа
Україна, перебуваючи у складі СРСР, вже мала
сумний історичний досвід адміністративно-тери-
торіальних реформ, що здійснювалися із Зимового
палацу в Санкт-Петербурзі та Кремля в Москві.
На жаль, уряд уже незалежної України планує
реформи у старому імперському стилі – згори і
силою, прикриваючись законом про ніби добро-
вільне об’єднання громад. Тому ми, всі шестеро
депутатів-свободівців у Верховній Раді нинішнього
скликання, за закон «Про добровільне об’єднання
територіальних громад» не голосували.
У цивілізованих країнах влада, перш ніж
здійснювати подібні заходи, особливо у випад-
ках, що стосуються меж територій, передусім
прислухається до думки низів – мешканців тих
самих територій, проводить роз’яснювальну ро-
боту, виносить питання на референдум... Інши-
ми словами, воля народу повинна бути, за Кон-
ституцією, узаконена рішенням самого народу,
а не розчерком пера якогось посадовця. Нині ж
уряд Яценюка, залишивши бюджети сіл на рівні
періоду правління команди Азарова-Януковича,
ні сіло ні впало, ініціював прийняття згаданого
вище закону. Напевне, настав час вивісити над
дверима сільських рад сучасне гасло: «Кріпаки
всіх сільрад – об’єднуйтеся!».
І уже є факти шантажу представників сільських
громад з боку чиновників районного рівня – з ви-
могами найшвидшого об’єднання громад, інакше
фінансова децентралізація може перетворитися на
адміністративно-територіальну гільйотину.
На мій же погляд, у добровільному об’єднанні
головне – бажання самої громади об’єднатися з
іншою сільською громадою або селищем чи міс-
том. І тут найважливіше: щоб всі були у рівних
умовах. Щоб відбувалося справді демократичне
ОБ’ЄДНАННЯ, а не насильницько-безвихідне
ПРИЄДНАННЯ. Якщо приєднувати силою, то мо-
же статися так, що те село, яке влилося до більшо-
го населеного пункту, перетвориться на суцільну
безгрошову резервацію. Адже, замість колишнього
сільського депутатського корпусу, відтепер лише
один-два депутати представлятимуть село у тій
чи іншій громаді, де, звісно, кількісно переважа-
тимуть представники міст і райцентрів. Відтак у
новій раді сільські посланці будуть у меншості, не
зможуть у повному обсязі захищати інтереси своїх
сільських виборців, не впливатимуть на розподіл
бюджетних коштів. А пропонована новоприйня-
тим законом посада старости – це як командир без
штабу і зброї…
Саме тому ВО «Свобода» вимагає від Уряду
припинити шантажувати українських селян та об-
межувати їхні права щодо вільного вибору. Адмі-
ністративно-територіальна реформа повинна здій-
снюватися на основі обґрунтованого, відкритого
в обговоренні плану, погодженому з громадами і
громадянами. Проведення місцевих референдумів
повинно стати головною умовою для ухвалення
таких рішень. Демократична влада мусить йти на
діалог з громадами, а не діяти, як окупанти на чу-
жих територіях.
До 15 липня влада прагне нашвидкуруч про-
вести адміністративно-територіальне укрупнення
сільських громад – і завершити процес сучасної
колективізації. Тихо, закрито, сумнівно, без дис-
кусій, дебатів, контраргументів...
ВО «Свобода» робить все можливе, щоб при-
пинити тиск на сільські громади з боку вищих по-
садовців. А також добиватиметься того, щоб на
місцях залишалося не 25 % податку від доходів фі-
зичних осіб, а всі 100 %. Щоб сільським громадам
діставався прогнозований 1 % від валу надрових
видобутків, а не якась там частина благодійного
внеску з боку монополістів. Щоб сільським радам
було повернуто право реєстрації оренди земельних
часток (паїв). Щоб сільські ради мали можливість
перереєстрації спадщини своїх мешканців. Щоб
сільські ради, а не лише якийсь держкомземівський
чиновник, мали право розпоряджатися всією зем-
лею у межах своїх територій. Оце шлях до фінансо-
вого зміцнення громад, сільських рад, а не чергова
колективізація! Оце справжня децентралізація, якої
вимагав Майдан! А Яценюк з командою пропонує,
по суті, ліквідацію не просто сільрад – українського
села. Не допустимо ж цього!
■