Упрощенная HTML-версия
22
Оксамит
■
погляд
– Донбас – це справжній український регіон?
– Так, Донбас – це справжній український ре-
гіон. До XV століття це було Дике поле, по якому
ходили і жили всі, хто бував на Півдні України.
XV-XVIII століття – період козацької колонізації,
до якої потім додалась урядова імперська колоні-
зація і самовільне заселення селянами-втікачами,
які шукали собі вільного життєвого простору. Так
тривало до початку XIX століття.
А вже у XIX столітті починається промислова
колонізація, індустріалізація цього регіону. Прихо-
дить, як власник, іноземний капітал: британський,
французький, бельгійський. Юзівка (нині Донецьк)
була європейським містом. Там були школи, гім-
назії, фабрики парфумерні і кондитерські, було
промислове середовище. Звісно, що були відста-
лі сільські околиці, але центр був європейським
містом. Нічого з кінця XIX століття не збереглось.
Болить мені серце, коли згадую про особняк Джона
Джеймса Юза у стилі ренесансу. Невідомо, що нині
з цією будівлею…
У середині XIX століття була потреба в робочих
руках, тому почалося заселення селянами з росій-
ських губерній, які шукали для себе кращого місця,
щоб жити та існувати взагалі. І цей процес тривав
до початку XX століття. Потім революція. І вже
наприкінці 20-х років розпочалось цільове засе-
лення Донбасу робітниками з російських губерній.
Бо український селянин володів земельними наді-
лами і борги у них були менші, як не дивно. Вони
не мали потреби залишати все господарство і йти
працювати на Донбас, працювати на промислових
підприємствах. Тим часом російські селяни були
бідніші й не мали виходу, тому інтенсивно заселяли
Донбас з 1905 року.
А потім Голодомор 30-х років майже винищив
українських селян, і у порожні хати поселялись
чужинці.
Донецька область входить у десятку областей,
які найбільше постраждали під час Голодомору і
репресій періоду «Великого терору». Це робили
зумисно. Задокументовано, що вимерли десятки сіл
від голоду, які потім заселили вихідці з Росії. На-
приклад, у 1933 році на залізничну станцію прибуло
147 ешелонів з людьми, а також перевезли худобу
і цілі колгоспи. 28 грудня 1933 року на станцію в
Донецьку, тоді Сталіно, приїхали 44 ешелони, де
розміщувались 3538 селянських родин. Це я ли-
ше навела дані про два етапи з ешелонами, з чого
можна робити висновок, яким масовим був потік
постголодоморного заселення Донеччини.
– І це були люди, які нічого не знали про Го-
лодомор?
– Так, тому, коли сьогодні жінки чи чоловіки у
селах Донеччини чи Луганщини говорять, що моя
мама нічого не розповідала про Голодомор, але вона
і не могла про нього знати, бо поселилась у готову
хату і ніколи не цікавилась, хто жив там до неї, вона
просто не пережила голод.
– Коли відбулася найбільш активна мігра-
ційна хвиля на Донбасі?
– Це з 1939 року, коли оголошувались оргнабори,
видавались комсомольські путівки, особливо після
Другої світової війни. Тоді під гаслом відбудови про-
мисловості Донбасу почалось масове чисельне спря-
мування людських потоків на промислові підприєм-
ства. Щороку на Донеччину, тобто лише у Донецьку
область, прибувало 400–700 тисяч осіб. Звісно, що
не всі залишались, плинність робочої сили таки бу-
ла. Але це був такий мікс, коли ми розуміємо, що у
цьому міксі при агресивній ідеологічній політиці
утворювалась інша спільнота, яка не була характерна
для донецького краю. Цей регіон був полем експе-
рименту, де він вдало був витворений.
– Дуже багато репресованих мешканців За-
хідної України після заслання не мали права
поселятись вдома, їх скеровували на Схід, як і
багатьох переселенців з колишніх етнічних зе-
мель у Польщі.
– Донбас зазнав кілька міграційних хвиль укра-
їнців з етнічних земель. На Південь України і Доне-
цьку область, зокрема, переселили українців-бой-
ків у 1951 році внаслідок обміну прикордонними
територіями між Польщею і Радянським Союзом
(35 тисяч бойків виселили з Карпат у Донецьку,
Херсонську, Одеську і Миколаївську області – ред.).
Я називаю цю сторінку донецькою Бойківщиною.
Ще до початку цих бойових дій, які зараз трива-
ють, були цілі компактні села, заселені етнічними
українцями в Артемівському, Тельманівському,
Олександрівському районах Донецької області. В
Артемівському районі поруч було 4 села, де україн-
ські бойки жили компактно, тому й зберегли духо-
вну культуру. В Олександрівському мешкали роз-
порошено, у Тельманівському були русифіковані,
й там нічого не залишилось від бойків, утворилось
поліетнічне середовище, тому українці сильно аси-
мілювались.
Донбас –
справжній
український
регіон,
але у ХХ столітті
його масово
заселили
росіянами.
Каталі доменого цеху
чекають, коли їх тачки
завантажать коксом