2210Сьогодні відчувається велике зацікавлення українців своєю історією. У цьому контексті значний інтерес становить життя і творчість видатних українців, на жаль маловідомих нащадкам, братів Миколи та Адріана Кащенків.
Народилися брати на землях славного запорозького козацтва в невеликому хуторі Веселий Олександрівського повіту Катеринославської губернії (нині Вільнянський район
Запорізької області) у родині небагатого поміщика Феофана Кащенка, батько якого був запорозьким козаком. Після знищення російською царицею Катериною II гетьманства, тотального наступу на права українців, офіційну заборону української мови Феофан Кащенко вже не знав рідної мови, тому діти виховувалися у російському
оточенні.
З численної родини (п’ятеро синів і чотири доньки) найдружнішими на все життя залишилися наймолодші – Адріан і старший на три роки Микола. У той час на хуторі ще живі були справжні герої Січі. Хлопці слухали оповіді і пісні одного з батькових двірських діда Охріма та старого лоцмана Харка про грізні неприступні дніпровські пороги, славне запорозьке козацтво, його мужніх лицарів-ватажків, їхні походи проти турків, татар та поляків, про Кубань і Задунайську Січ, мріяли помандрувати по історичних місцях легендарних січовиків.
Ми пропонуємо нашим читачам розпочати знайомство з розповіді про непересічного українця, гордість української науки – вченого-ембріолога зі світовим ім’ям Миколу Феофановича Кащенка. У наступному номері читайте про Адріана Феофановича Кащенка українського письменника, автора численних прозових творів про вікопомну героїку Запорозької Січі.

Академік Микола Кащенко (1855–1935)
Самостійне життя Микола розпочав після закінчення Катеринославської гімназії 1875 р і вступу на медичний факультет Московського університету. Тут він зайнявся зоологією і цілком оволодів мікроскопічною технікою досліджень. Весь вільний час віддавав роботі в Зоологічному музеї. Навчаючись у Московському університеті, М. Кащенко зрозумів, що його вибір є помилковим – «не медиком йому бути», а тому відразу почав думати про переведення на природниче відділення фізико-математичного
факультету Харківського університету. Однак ще протягом року продовжував навчатися в Москві, зацікавився загально біологічними питаннями, а захоплення мікроскопічною технікою привело його до ембріологічної лабораторії проф. З.І. Стрельцова, під керівництвом якого він ще студентом надрукував свої перші праці. Вони
відразу стали такими, що на них досі посилаються дослідники-ембріологи.
Навчання у Харкові, спілкування у колі видатних науковців, самостійні наукові пошуки, наполеглива копітка праця сприяли становленню молодого Кащенка як вченого-біолога. Його роботи в галузі ембріології стали безпосереднім продовженням і доповненням досліджень І. Мечникова і О. Ковалевського. М. Кащенко виступив послідовним захисником і провідником еволюційної теорії Ч. Дарвіна, започаткував мікроскопічне вивчення ранніх патологічних онтогенезів людини. У Харкові він став доктором медицини, визначив пріоритети, що спричинили розвиток нових напрямів біологічної науки. Деякі з відкриттів Миколи Кащенка названі його ім’ям. Перебуваючи далеко від рідної домівки, Микола Кащенко листується з членами родини, особливо з братом Адріаном. В одну із своїх відпусток приїздить на гостину до нього. Влаштовує своє особисте життя – одружується.
1886 р. молодий дослідник їде за кордон підвищувати свою кваліфікацію в зарубіжних лабораторіях ембріологів Гертвіга, Гіса і Бальденмейєра, а відтак стажувався на Неаполітанській зоологічній станції в Італії. Повернувшись з-за кордону в Україну, Микола Кащенко отримує в 1888 р. призначення на посаду першого професора зоології і порівняльної анатомії медичного факультету Томського університету, який тільки відкрився у Томську. З його іменем пов’язане зародження патологічної ембріології, пріоритет вітчизняної науки з мікроскопічного вивчення раннього патологічного онтогенезу людини. Згодом вчений різко змінює свій науковий інтерес у бік класичних зоологічних досліджень – його зацікавила систематична зоологія і особливо її гілка – теріологія. Він бере активну участь у наукових експедиціях в різних районах Сибіру, вивчає нові види тварин та їх географічне поширення, створює в Томську зоологічний музей.
У зв’язку з обранням М. Кащенка у 1912 р. професором кафедри зоології на сільськогосподарському відділенні Київського політехнічного інституту вчений з родиною переїжджає до Києва. Відразу ж після приїзду створює Акліматизаційний сад, має великі наукові плани.
Однак суттєві корективи у їхню долю внесла Перша світова війна. Загострення соціальних суперечностей, політична а економічна кризи негативно впливали на розвиток науки, освіти, культури.
У січні 1915 року гостро постало питання розведення лікарських рослин як сировини для фармацевтичної галузі. М. Кащенко почав ґрунтовно займатися цією справою, досліджував дію засобів народної медицини на організм людини. М. Кащенко мріяв у майбутньому організувати в Києві інститут або центр вивчення рослин, які можуть сприяти медицині. За рік він зібрав більше 100 видів рослин, у наступні роки колекція збільшилася. Професор М. Кащенко за його словами, «з метою зменшення
нашої залежності від Німеччини у відношенні лікарських рослин», проводив на базі Акліматизаційного саду досліди з лікарськими рослинами, які до того отримували лише з Німеччини, незважаючи на те, що війна змусила поступитися приміщенням лабораторії та тимчасово передати її в користування госпіталю Червоного хреста.
Протягом зими сім’я М. Кащенка передавала для потреб армії теплі речі та продукти харчування. Під час перебування в Київському політехнічному інституті перев’язувально-харчувального пункту в ньому працювали дві доньки вченого. Пізніше одна з них працювала в госпіталі Червоного хреста, а інша в госпіталі
при Дегтярьовській богодільні.
В радянський час, незважаючи на доволі складні і неоднозначні суспільні умови, М. Кащенко продовжував самовіддано служити науці. Він являв собою зразок ученого-громадянина, який в умовах тоталітарного режиму не пристосовувався, а був самодостатньою особистістю. 1932 рік… Настали страшні часи голодомору. Кащенко написав об’яви, що лікує хворих травами, бо знавцем цієї справи був блискучим. Лікар пояснював дію трав, встановлював діагноз і просто дарував лікарські рослини людям, адже немічні й виснажені голодом пацієнти платити були неспроможні.
В Україні М. Кащенко став одним з дванадцяти фундаторів-засновників Української академії наук. Як дійсний член УАН, він доклав багато зусиль до становлення біологічної галузі академічної науки в Україні.
Відкриття М.Ф. Кащенка мають світове значення. Наукова спадщина вченого величезна. Однак досі вона належним чином не оцінена. Діапазон наукових інтересів М. Кащенка яскраво демонструє його творча спадщина. Праці академіка високо цінувались сучасниками, вони не втратили свого значення дотепер, будучи важливим джерелом подальшого розвитку таких наук, як ембріологія, зоологія, ботаніка тощо. М. Кащенко був ученим-енциклопедистом, людиною широкої ерудиції й високої культури, що давало йому можливість заявити про себе не тільки як про дослідника в різних галузях біології, а як про вченого-гуманіста, громадського діяча, художньо-обдаровану людину, інтелігента. Вченому належить ряд літературних творів: п’єси, вірші, оповідання та дві науково-фантастичного роману «Міражі», повісті, які свідчать про багатий духовний світ академіка.

Олена Готра, кандидат історичних наук



Web Tasarım Ajansı