До річниці Переяславської Ради “Плакати про старовину – завжди даремне діло.
Однак оглядатись назад треба, щоб не помилитися знов, як колись помилялися”.
М. Драгоманов.

image001ІХ – ХІІ століття
     Моравія була охрещена при Папі Григорію ІV у 831р. єпископом Пассауським. Згодом з Візантії до Моравії прибули Кирил і Мефодій, які у 863р. організували незалежну від німецького єпископа церкву. У Римі служителі папської курії вважали проведення церковних обрядів у Моравії на “варварській“ мові святотатством, але Папа Микола І схвалив місію Кирила і Мефодія.
     У 892р. князь Святослав І Моравський на піку свого успішного правління і розширення держави приєднав до Моравії землі в долинах рік Дністра і Сяну. У 894р. Святослав І помер. В останні роки його життя Моравію заполонили німці, а посланці Папи римського посилили гоніння на послідовників візантійського митрополита Мефодія і слов’янське духовенство. На князівський трон зійшов син Святослава І Святослав ІІ. Однак він не ужився зі старшим братом Мойміром, в їх протистояння втрутилися німці і забрали Святослава ІІ в Баварію. Велика Моравія почала розпадатися.
    У 896р. в Моравію прийшли угри і розселилися вздовж середньої течії Тиси, а згодом стали переходити Дунай і селитися на його правобережжі. З 898р. угри на чолі з вибраним ними ханом Арпадом, сином померлого хана Алмоса, у Паннонії на сеймі заснували свою державу і здійснювали грабіжницькі набіги в Баварію, Галичину, Карінтію і Моравію. Під час війни з поляками у 955р. чеський князь Болеслав І Грізний завоював галицькі землі.
      У 964р. син польського князя Земомисла Мешко І, об’єднавши ряд земель, став князем Польського князівства. У 965р. він одружився на 45-річній Дубравці, доньці чеського князя Болеслава І Грізного. Церква Риму засуджувала Дубравку, яка вдруге у житті пішла під вінець та ще з нехрещеним язичником. До цього вона вже була у шлюбі з Гунтером Мерзебурзьким і мала з ним трьох дітей.
       У 966р. чеський єпископ Богувід охрестив по латинському обряду Мешка І і придворну знать. Дубравка сприяла швидкому поширенню
католицизму в Польщі. З Мешком І вона прожила 12 років і у похилому віці ще народила йому трьох дітей. До своєї смерті у 992р. 57-річний Мешко відкрив римокатолицькіархієпископства у Кракові і Гнєзні і 7 єпископств.
     У 988р. у Києві при князі Володимирі відбулося хрещення Київської Русі по грецькому обряду. У 1016р. новгородці під проводом князя Ярослава Володимировича під Любечем перемогли київського князя Святополка Володимировича, і Ярослав зайняв київський престол. Для відновлення свого князювання в Києві Святополк попросив допомоги у свого племінника польського короля Болеслава І. У битві на р. Буг Болеслав І переміг новгородців Ярослава, прийшов з польським військом до Києва, і Святослав продовжив княжити. Поляки поводили себе у Києві, як завойовники, чим викликали велике невдоволення у міщан. Це було першою анексією поляками української землі. Невдоволені поляками кияни у 1018р. підняли проти них повстання. За допомогу Святославу Болеслав І забрав до Польщі київську казну і сестер Ярослава.
Галицько-Волинське князівство було утворене князем Романом Мстиславичем у 1199р.

ХІІІ – ХІV ст.
     В кінці життя князь Галицько-Волинського князівства Роман захопив Київ і прийняв у 1203р. титул великого князя. Галицько-Волинське князівство проіснувало в період 1199-1392 рр. Найбільшої могутності воно досягло після другого об’єднання у 1245-1301рр. у період правління королів Данила І Романовича і Льва І Даниловича. Столицями князівства були Володимир, Галич і Львів. Король Данило Галицький заснував у Холмі православну єпископську кафедру. У 1254р. князь Данило одержав від Папи Римського Іннокентія ІV королівську корону, став називатися королем, але зумів відмовитися від запровадження у князівстві католицизму.
     У 1230-50рр. в склад Галицько-Волинського князівства входили Київське і Турівсько-Пінське князівства та Берестейська і Люблінська землі. У 1259р. татаро-монголи пройшлися по землях Галицько-Волинського князівства і у багатьох містах знищили укріплення.
Польське, Угорське королівства, Литовське та Галицько-Волинське князівства мали спільні кордони, різні релігії, але були об’єднані сімейними зв’язками і міждержавними союзами і в період 1199-1339рр. існували без військових конфліктів та територіальних претензій. Однак у прикордонних землях відбувалися звичні дифузії населення та звичаїв.
      У 1339р. померла 30-річна дружина польського короля Казимира ІІІ Альдона, яка приходилася донькою литовському князю Гедімінасу. У 1340р., після 25-річного успішного правління Литвою, від рани при взятті німецької фортеці Байєрбург помирає Гедімінас, і союз між князівством Литовським і королівством Польським розпадається. Гедімінас передав у спадщину наймолодшому сину Любарту міста Володимир, Луцьк і Волинь. Престол князя Литви зайняв Любарт, зять волинського князя, однак він називав себе також галицько-волинським князем. У Галицькому князівстві бояри обрали князем Дмитра Детька, який називав себе “князем землі Руської“. Через відсутність кровного спадкоємця Галицької корони між сусідами Галичини – Угорщиною, Польщею і Литвою розпочалася 52-літня боротьба за володіння нею.
      Після 322 років миру бездітний король Польщі Казимир ІІІ у 1340р. напав на Галичину, захопив Перемишль, Львів і змусив Д.Детька визнати васальну залежність від Польщі. Однак Д.Детько зібрав військо і разом з військами Литви і Золотої Орди відбили у Польщі захоплені міста і землі Галичини. ЛюбарГедімінович приєднав до Литви Белз, Володимир і Кременець. Після смерті Детька Галицьке князівство офіційно перейшло під опіку Литви. У 1344р. Литва і Польща підписали договір, яким Польща визнавала право Литви на Волинь і більшу частину Галичини.
     Заручившись військовою підтримкою чехів, тевтонців і татар, у 1349 р. Казимир ІІІ вдруге напав і захопив Волинь, але наступного року литовські князі, брати Любар і КейстутГедіміновичі, відбили у поляків завойовані території. Противники підписали договір, за яким Литва продовжувала воло-діти Волинню з Холмом і Белзом, а Польщі відходила вся Галичина.
     Не заспокоївшись, і добре підготувавши військо, у 1366р. Казимир ІІІ третій раз пішов походом на Литву. Поляки швидко взяли Белз, Холм, Володимир і Луцьк та змусили Любарта підписати вже четвертий мирний договір, згідно якого за Литвою залишалися тільки Луцька і частина Володимирської земель, а решту Волині і Галичина відходили до Польщі.
   Після смерті Казимира ІІІ у 1370р. Литва військовим походом відновила свою присутність на Волині. Литовські князі Коріатович і Нарімунтович, які служили на Волині на стороні Польщі, перейшли на сторону Литви. У Поль-щі новим королем став Людовик (Лайош) І, король Угорський, син угорського короля Карла і Єлизавети, сестри Казимира ІІІ. Перед тим Лайош завоював Неаполь і Далмацію.
      Людовік І у 1376р. перепідпорядкував Галичину від Польщі Угорщині і це тривало до 1387р. У 1377 р. Людовік пішов походом на Литву. Польські війська взяли Белз, Холм і князь Любарт, останній офіційний правитель Галицько-Волинського князівства, визнав себе вассалом Людовіка. Галичина продовжувала контролюватися угорською адміністрацією. У Людовіка не було синів, тільки 3 доньки – Катерина, Марія і Ядвіга.
     image002У 1382р. король Людовік І помер. Настає тимчасове військове затишшя. Литва не наважувалася відбирати силою свої землі, а викупила в угорських старост свої міста. У 1384р. королем Польщі стає 12-річна Ядвіга, донька Людовика. ( У 6-річному віці у 1379р. її заручили з австрійським ерцгерцогом Вільгельмом). У 1386р. у Кракові Ядвіга вінчається з великим литовським князем Ягайлом, внуком Гедімінаса. Литва і Польща підписують Кревську унію, якою велике князівство Литовське стало залежним від Польщі, що унемож-ливлювало між ними військові конфлікти. Спільними зусиллями вони нама-галися протистояти тевтонцям, татарам і московитам. Ягайло через намісни-ків управляв Литвою, вважаючи її частиною Польщі, що випливало з Кревської унії.
      У 1385р. у Кракові литовський князь Ягайло з братами відреклися від православ’я і прийняли католицизм, а з 1387р. римо-католицька віра у Литві набула статусу державної. Це сталося завдяки старанням Ягайла, Ядвіги і місіонерів з Ватикану. У Перемишлі римокатоликам був переданий православний собор. У 1387р. королева Ядвіга послала польські війська в Галичину, де вони вигнали угорську адміністрацію, аЯдвіга приєднала Галицьке князівство знову до Польщі, утворивши замість нього Русинське воєвод-ство польської корони. (У 25-річному віці Ядвіга померла, а у 1997р. Папою Павлом ІІ проголошена святою). Польща і Литва боролися з волинським князем Ф.Любартовичем і до 1390 р. вони забрали від нього міста Луцьк і Володимир.
У 1392р. король Польщі Ягайло з Вітовтом у маєтку Остров поблизу Ліди підписали Островський договір. Вітовт визнавав, що Ягайло називатиметься верховним князем литовським, а Ягайло – що Вітовт довічно буде великим князем литовським. По Островському договору Галичина, міста Холм і Белз відходили до Польщі, а Волинь і міста Луцьк, Володимир – Великому князівству Литовському. Після 193-річної історії Галицько-Волинське князівство перестало існувати, але титул королів “Галичини і Лодомерії“ закріпився за польсько-угорською Анжуйською династією до ХХст. Польські королі у своєму монаршому домені використовували приставку ”Червоної Русі“, або просто “Русі“.

ХV – ХVІ ст.
    У 1413р. Городельський сейм підтвердив об’єднання Литви з Польщею, ліквідацію Галицько-Волинського князівства і видав указ про недопущення православних до всіх державних посад.
     З переходом Галичини до Польщі у житті її громадян наступають зміни. Насамперед посилюється закріпачення селян, які вели натуральне господарство – жорстке їх підпорядкування панам, збільшення повинностей і доведення обов’язкової панщини до 3 днів в тижні. Основною одиницею землеволодіння продовжує залишатися селянський двір. На початку ХVст. на двір припадало в середньому 19-25га землі.
      Після 77-річного панування Польщі у Галичині у 1490р. проти поляків почалося першев історії краю повстання українців під проводом Мухи. Загони повстанців налічували до 9 тисяч осіб. Король Казимир ІV Ягеллон найняв війська тевтонського ордену і у битві біля Рогатина основні сили повстанців були розбиті. Залишки повстанських військ пішли на Покуття. У 1491р. повстання продовжив Бородуля. Поляки схопили його і скинули з вежі Хотинської фортеці. У 1492р. повстанням керував знову Муха. Польські війська оточили повстанців, Муху взяли в полон, відвезли до Кракова і вінпомер у в’язниці від тортур.
     За два століття перебування під Польщею середня площа дворових угідь галичан з різних причин зменшилася до 3-6га. Крім селянських у селах були громадські, князівські, двірські, церковні, війтівські землі і лани лісничих, мельників і корчмарів. Панський двір у середньому мав до 400га землі. В селах вирощували худобу, курили смолу, випалювали дьоготь, займалися пасічництвом, топили віск, а у Хирові, Дрогобичі і Коломиї добували сіль. Збіжжя вирощували тільки для власних потреб, бо на нього не було попиту. Пани самостійно не справлялися з обробітком власних земель і вимушені були здавати її в оренду, в основному, євреям.
      У центральній Україні Польща з місцевих українців створила озброєні військові підрозділи. Солдат у них називали реєстровими козаками. У 1490р. їх налічувалося 1 тисяча. Вони квартирували у містечках по Дніпру і мали захищати польські землі від набігів татар і запорізьких козаків. В Україні були тисячі нереєстрових козаків, які жили в південних степах і не виконували жодних феодальних повинностей.
    У 1541р. на Брацлавщині і Вінничині проти поляків почалося повстання міщан. Повстанці захопили брацлавський і вінницький замки і стратили урядовців. Повстання придушили, а його керівників стратили.
Після підписання у 1569р. Люблінської унії Польща і Литва об’єдналися в одну республіканську державу під назвою Річ Посполита, а українські землі, які належали до Литовського князівства, перейшли до Польщі. Подальше життя в Україні пішло під важким наступом Польщі. Православним українцям заборонялося займати вищі державні посади, вони усувалися від самоурядування, а у школах і установах запанувала тільки польська мова. Польська шляхта дістала можливості для привласнення українських земель. В Польщі заборонялося існування православної церкви.
     У 1591р. на Фастівщині почалося повстання проти поляків під проводом К.Косинського. Згодом повстання поширилося на 5 воєводств України і стало загрозою для польської влади. Багато загонів повстанців діяли самостійно. У лютому 1592р. під с.П’ятки повстанці зазнали поразки. Косинський з повстанцями пішов на Запоріжжя, а у 1593р.він повернувся в Україну, але під Черкасами поляки К.Острозького розбили козацьке військо, а Косинський загинув.
      У 1594-95рр. відбулося Брацлавське повстання проти поляків. Повстанці здобули замок, оголосили себе вільними і створили військові загони для оборони міста. До повсталих з військовою допомогою підійшов С.Наливайко. Після відходу Наливайка з міста поляки оточили повстанців і жорстоко з ними розправилися. До Наливайка приєднався гетьман Г.Лобода із запорожцями і повсталі налічували 12 тисяч шабель.14 квітня відбулася битва біля Трипілля. Повстанці відступили на Лубенщину. Там їх оточили поляки і протистояння тривало два тижні. Повстанці запідозрили Лободу у зрадництві при перемовинах з Жолкевським і стратили. Частина козацької старшини схопила Наливайка з 6 побратимами і віддала полякам і після тривалих тортур їх у Варшаві стратили. Загін козаків вирвався з оточення і відступив на Запоріжжя.
      У 1596р. у Бресті була проголошена греко-католицька (уніатська) церква,яка переходила під владу Папи римського, у ній визнавалися догмати католицизму, але зберігалися православні обряди і слов’янська мова служіння.

КРИВАВЕ ХVІІ ст.

“…все створене людськими руками ними ж може знищитися”. Б.Хмельницький, 1633р.

  image003    У 1625р. відбулося повстання проти поляків під проводом Жмайла. Польща надіслала на південну Київщину 30-тисячне військо з гарматами, яким керував С.Конєцпольський. 20 тисяч запорожців з місцевими повстанцями під проводом гетьмана Марка Жмайла відступили до Черкас. 15 жовтня відбулася битва, поляки зазнали значних втрат і відступили до Куруківського озера (зараз озера немає). У битві загинуло 10 тисяч козаків і 10 тисяч поляків. Почалися перемовини з Конєцпольським. Угодовська частина козацької старшини скинула Жмайла з гетьмана, а кошовий отаман запорожців М.Дорошенко у Медвежих Лозах підписав з поляками невигідний Куруківський договір. За ним козаки ділилися на заможних (реєстрових) і незаможних, які мали повернутися в кріпацтво до своїх панів. Чисельність реєстрових козаків поляки збільшили до 6 тисяч. На Січі було біля 40 тисяч козаків, серед них багато з тих, яких не включили до списку реєстрових. Згідно договору, запорожці мали спалити всі чайки, нових не будувати і не ходити у морські походи.
      1630 року навеснізапорожціпід проводом гетьмана Тараса Федоровича(Трясила) вирушили проти поляків на північ і на їх заклики до них приєдналися жителі сіл з метою боротьби з поляками. Козаки стратили реєстрового гетьмана Г.Чорного, перемогли у битві під Корсунем супротив поляків і захопили Канів, Переяслав і інші міста. Гетьман С.Конєцпольський зібрав польське військо з німецькими найманцями, переправився через Дніпро і під Переяславом на протязі трьох тижнів точилася битва з козаками, яку вони виграли. Конєцпольський змушений був вести переговори з козаками і підписати Переяславський договір. Боячись розколу через невдоволеність козаків умовами договору, Т.Федорович повернув козаків на Січ. У 1633р. король Владислав ІУ і сейм затвердили “Пункти заспокоєння народу руського”, але тиск полонізації і скорочення громадянських свобод українців наростав.
      Протягом 1632-34рр.українські козаки разом з поляками брали участь у польсько-смоленській війні. Після Полянського договору польський сейм затвердив постанову “Про припинення козацької сваволі”, якою передбачалося надіслати в Україну війська і збудувати у Кодаку фортецю. Її збуду-вали на протязі чотирьох місяців під керівництвом француза Г. де Боплана. Периметр фортеці сягав 1800м і вона з усіх сторін була захищена скелями, ярами, а зі сторони степу – ровами і високими валами. Командував залогою фортеці із 200 німців полковник француз Ж. Моріан. Будівництво фортеці обурило козаків і вони вирішили її ліквідувати.
       Восени 1635р. під проводом гетьмана І.Сулими козаки вибили охорону з Кодака, дерев’яні будівлі спалили, а вали зруйнували. Перед тим Папа Римський Урбан VІІІ нагородив I.Cулиму медаллю за звільнення християн з ісламського полону. І.Сулиму зрадник видав полякам і його стратили у Варшаві у грудні 1635р.
      У 1637р. відбулося повстання під проводом новообраного гетьмана П. Павлюка (Бута), учасника повстання І.Сулими. Три тисячі запорожців прийшли на Київщину, а полковники К.Скидан і С. Биховець підняли на боротьбу з поляками три тисячі місцевих повстанців Павлюк здійснював рейди по Полтавщині і Чернігівщині.
     Поляки в паніці залишали маєтки, керуючись лозунгом, що “краще ликове життя, ніж шовкова смерть”. Повстанці стратили реєстрового гетьмана С. Кононенка. Біля Кумейок на Черкащині поляки під проводом заступника Конєцпольського гетьмана М.Потоцького оточили 10-тисячний загін Павлюка і 3 тисячі повстанців зарубали шаблями. М.Потоцький згадував:“Такі вперті і непокірні були ці хлопи, що ніхто з них не просив миру і пощади. Навпаки, вони всі голосили, що готові вмерти в бою з нашими гусарами”. По селах, особливо у Ніжинському повіті, почалися репресії над селянами: їх катували і садили на палі вздовж дороги до Києва. Мирну угоду з поляками підписав військовий писар запорожців Б. Хмельницький. Реєстрові козаки видали Павлюка полякам і його привселюдностратили у Варшаві.
      У 1638р. боротьба козаків проти поляків продовжилася під проводом гетьманаЯковаОстряниці. У битві під ЖовниномОстряниця відступив з частиною козаків на московські землі Слобожанщини і оселився біля Чугу-єва. Полковник Дмитро Гуня хитрим маневром вивів решту козаків з бою і незабаром його обрали гетьманом. Після боїв проти поляків Гуня у гирлі р. Старець збудував неприступний табір і врятував козаків від поразки.

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ 1648-76 р.р.
    Польща вважала українські землі своїми, відмовлялася визнавати права і привілеї козаків, докладала великі зусилля до запровадження католицизму,дискримінувала українську мову і освіту. Гордих козаків-ватажків повстань в Україні поляки страчували під тортурами у Варшаві при масових сходах міщан.
    На півдні України вже існував якісно новий фермерський тип господарювання з приватною власністю на землю. У Польщі і на захоплених українських територіях земля належала польським феодалам з фільварково-панщинним орендним способом господарювання і панщина вже досягала п’ять днів на тиждень. В усіх верствах українського суспільства незадоволення польською владою вже досягло верхньої межі терпіння.
   У 52-річного чигиринського сотника Богдана Хмельницького, який брав участь у військових походах проти татар і недавніх повстаннях козаків, староста Чаплинський з поляками побили сина, конфіскували землі з хутором Суботовим і викрали дружину. Наприкінці 1647 р. Хмельницький з сином Тимішем пішов на Запоріжжя, зібрав козаків і 4 лютого 1648р. зайшов до Микитинської Січі. Хмельницький знав мови, історію, юриспруденцію, військову справу і був досвідченим дипломатом. На Січі його обрали гетьманом. Сподвижниками Хмельницького були полковники М.Кривоніс, М.Нестеренко, брати Нечаї та козацькі старшини.
    Поїздки козацьких послів до кримського хана для підписання договору про військову допомогу були безрезультатними. У квітні 1648р. до хана поїхав сам Хмельницький з 16-річним старшим сином Тимошем і підписав з Іслямом ІІІ Гераєм Бахчисарайський військово-політичний союз. Хан залишив у Бахчисараї Тимоша, як заручника (через 2 місяці козаки обміняли його на полонених польських гетьманів Потоцького і Калиновського.) Незабаром у Хмельницького вже було 8 тисяч козаків і понад 7 тисяч кримських татар перекопського мурзи Тугай-бея.
     Перед виходом проти поляків Хмельницький звернувся до українського народу із закликом: “Попереду воював я за свою кривду і шкоду, а тепер буду воювати за нашу православну віру. Поможе мені в тім увесь простий народ аж по Краків і Люблін. Прошу вашої ласки і Господнього милосердя, щоб ви, люди одного Бога, однієї віри і крові, підготували шаблі, коней, коси і іншу зброю для оборони стародавньої грецької віри”. М.Грушевський пізніше пояснював, що православна віра вважалася ознакою українського етносу.
     Перша битва між козаками Хмельницького і поляками відбулася 8 травня 1648р. біля Жовтих Вод. Перед битвою реєстрові козаки вбили
свого гетьмана Барабаша, німецьких найманців і 5 тисяч реєстрових перейшли на сторону козаків. З польського війська до Хмельницького перейшло 3 тисячі драгунів-українців. У битві козаки одержали переконливу перемогу, а більшість поляків потрапили у полон. Одержавши звістку про поразку поляків, король Владислав ІV Ваза 20 травня помер і в Польщі наступив хаос.
      26 травня біля Корсуня козаки перемогли польське військо, а полонених польських гетьманів віддали кримському хану.
     Перемоги Хмельницького піднесли народний дух і з червня в Україні почалася 5-річна селянська війна проти поляків. Повстанці нищили панські маєтки, шляхту, ксьондзів, євреїв і мріяли дійти до Вісли. Хмельницький приступив до формування нового політично-адміністративного устрою України і органів влади. На переговорах поляки не хотіли навіть сприйняти самої ідеї української державності і переговори були зірвані. Польський історик Е.Прус писав, що “відношення польської сторони до козацького питання і заспокоєння ситуації було нагле і попросту безглузде”.
     21-23 вересня 1648р. відбулася битва біля Пилявців між польськими військами і козацько-татарською армією. 40-тисячне польське військо зазнало поразки і відступило, а для козаків відкрився шлях до визволення західних українських територій. 8 жовтня війська Хмельницького підійшли до Львова і взяли його в облогу, але львівські міщани відкупилися від козаків великою контрибуцією. У жовтні відбулося повне звільнення від поляків етнічних українських земель. Польські війська за 6 місяців були вигнані з українських теренів від Стародуба, Полтави і Запоріжжя до західних кордонів Галичини. Козаки наступали зі середньою швидкістю 5,5 км/день і, замість продовжити похід на Варшаву, згідно рішення козацької ради 6 листопада, взяли в двотижневу облогу Замостя, що було в 300км на шляху від Варшави.17 листопада королем Польщі було обрано Яна ІІ Казимира. У Польщі оголосили “посполітезрушенє” і незабаром біля Львова вже була 30-тисячна армія зі 100 гарматами. Козаки не були готовності воювати в зимових умовах, бракувало гармат, пороху, почалася епідемія чуми, а з півночі загрожувала вторгненням Литва. 21 листопада гетьман зі старшинами підписали з Яном Казимиром перемир’я, згідно якого козацькі війська відійшли на схід на 200км до лінії м. Кам’янець – р. Горинь.
   У грудні Хмельницького з військом святково зустріли в Києві мешканці, духовенство і єрусалимський патріарх Паїсій, як ”пресвітлого володаря і князя Русі”.
    30 січня 1649р. Б.Хмельницького у Києві коронували першим офіційним гетьманом України, відпустили йому всі гріхи і заочно обвінчали з Мотроною. Король Польщі Я. Казимир визнав його на цій посаді і передав грамоту, стяг та булаву. Однак шляхта вимагала від короля обмеження чисельності козaцького війська і компенсації збитків, завданих українськими повстанцями. Г.Сенкевич писав, що між українцями і поляками виникла велика “взаємна ненависть, яка влилась в серця і отруїла братську кров”.
    Гетьман України Б.Хмельницький у 1649р. прийняв доктрину про розрив з Польщею і утворення незалежної соборної України. З цією метою почалися інтенсивні дипломатичні перемовини з сусідами – Кримом, Туреччиною, Московщиною, Трансільванією та переписки з О.Кромвелем і Ю.Ракоці..
     Угрупування польських військ 10 липня під Збаражем було взяте в облогу. 31 липнябуло зупинено наступ литовських військ в Україну. 15 серпня під Зборовим польські війська були розбиті козаками з татарами, яких очолював Іслям ІІІ Герай. Зборівська битва завершила перший період національно-визвольної боротьби в Україні. Іслям ІІІ Герай не був зацікавлений у самостійності України і пішов на угоду з королем Казимиром, що вимусило Хмельницького підписати з Польщею 18 серпня Зборівську угоду, але згодом польський сейм відхилив її. По спливу трьох століть після падіння Галицько-Волинського князівства було відновлено Українську державу під назвою Гетьманщина. Її залежність від Польщі була мінімальною. За угодою в територію України входили тільки Брацлавське, Київське і Чернігівське воєводства з населенням біля 1,6 млн. осіб, а чисельність війська обмежувалася в договорі 40 тисячами. На її території заборонялася присутність польських військ та проживання єзуїтів і євреїв. Найбільше розчарування від угоди було у частини селян Правобережжя, які знову поверталися до своїх польських панів. У Гетьманщині запанував республіканський лад, що було рідкістю в Європі, і проіснував 115 років.
      1650 рік пройшов у мирі і Хмельницький зміцнював державний апарат, військо і шукав підтримки в інших державах. Україну, крім сусідів, визнали Англія, Валахія, Венеція, Молдова, Швеція і інші держави. Зміцнення позицій України змусило Польщу приймати міри по ліквідації її автономії.
     У 1651р. польські війська ввійшли на українські землі. Вирішальна битва почалася 28 червня під Берестечком. Татарське військо несподівано залишило поле бою і це вже була друга після Зборова зрада татар. Козацьке військо зазнало поразки і втрат. 28 вересня був підписаний Білоцерківський договір. За ним територія підвладна Хмельницькому обмежувалася Київським воєводством. Гетьманському уряду і гетьману заборонялися контакти з іноземними державами і розривалися відносини з Кримом.
     1 червня 1652р. у битві під Батогом Хмельницький розгромив польське військо і Гетьманщина відвоювала незалежність у попередніх кордонах.
    22-річний син Хмельницького Тиміш, низькорослий, рудий і в ластовинні, сміливий сотник і учасник всіх військових походів батька, одружився з донькою молдовського воєводи В.Лупу красунею Роксандою. Чоловіком її сестри був литовський гетьман Я.Радзивілл. Сім’я Хмельницьких таким чином ввійшла в родинні стосунки зі знаменитими родами Центральної і Східної Європи. У грудні до Москви Хмельницький відіслав посольство С.Богдановича-Зарудного прозондувати питання союзу Московії з Гетьманщиною. Тоді цар Олексій прийняв для себе рішення про підкорення України.
      У 1653р. в молдовському поході у битві козаків біля Сучави Тимоша тяжко поранило і він помер. Його поховали в церкві у Суботові. Через три місяці після смерті Тимоша Роксанда народила двох хлопців-близнят Івана і Бог-дана. Доля їх невідома. Військове втручання Хмельницького в боротьбу за владу у Молдові негативно вплинуло на його репутацію у Європі, що облегшило Польщі сформувати антиукраїнську коаліцію у складі Валахії, Молдови і Трансильванії.
    11 жовтня Земський Собор Московщини прийняв рішення про взяття “війська запорозького під государеву високу руку… в ім’я спасіння православної віри”. 29 жовтня з Москви до Гетьманщини прибуло посольство В.Бутурліна для складання проекту договору.
      У жовтні Ян Казимир з військом ввійшов до подільського м.Жванця.
      Козацько-татарськa армія оточила поляків і їх чекали холод і голод. Хмельницький вичікував на швидку капітуляцію поляків, але Іслям ІІІ Герай третій раз за 5 років “дружби” зрадив Хмельницького – підписав з поляками сепаратний договір і раптово з татарами покинув табір. У грудні Хмельницький підписав у Жванці з поляками договір, що повторював умови Зборівського миру. Самі поляки називали його “Жванецькою авантюрою”. Гетьману треба було зупинитися і продовжити зміцнювати Гетьманщину в межах її кордонів, але… 18 січня 1654р. у Переяславі козацька рада ухвалила рішення про прийняття протекції царя Олексія. Б.Хмельницький на раді виголосив промову, але її текст відомий тільки з письмового звіту В.Бутурліна, який він подав царю, і може суттєво відрізнятися від справжньої. Оригінал тексту Переяславської угоди до цього часу теж не знайдено.
     Хмельницький думав, що придбав сильного союзника, а вийшло зовсім по-іншому – це він повинен був стати підлеглим сильному, жорстокому і деспотичному суверену. Це стало ясно на Переяславській Раді, коли В.Бутурлін на вимогу козаків, як це прийнято у Європі, присягнути замість царя, відмовився, мотивуючи, що “царское слово переменно не бывает”. Письмової Угоди у Переяславі підписано не було, а присягнуло царю тільки 284 особи. Дані московських дяків, які відзвітували, що при їх поїздці по Україні царю присягнуло понад 122 тисячі осіб є фальшивкою, як сьогоднішні дані референдумів і виборів в Криму і Донбасі. Царю не присягнули 4 козацьких полки, Запорізька Січ, ряд міст, у багатьох селах дяків проганяли киями. Не присягнули такі відомі особистості, як І.Богун, П.Дорошенко, І.Сірко, М.Ханенко і ін. Пізніше цар Олексій козакам ніякої клятви не давав, а Переяславська Рада стала актом підкорення Московщиною Гетьманщини.
    Фактично Московщина з Польщею поділили землі українського етносу на дві частини. Московщина від цього поділу зміцніла. Польща втратила родючі українські землі і козацьке військо, що багато разів рятувало її від нападників. В королівстві почалася рецесія, яка у 1795р. призвела до повного зникнення цієї могутньої держави з політичної мапи Європи.
      Гетьманщину, а згодом всю Україну під владою Москви чекали нелегкічаси. Вже у 1658р. в Гетьманщину ввійшли російські війська. У 1676р. припинила існування Правобережна Гетьманщина. За період національної революції 1648-76рр. загинуло біля 3млн. українців. Але українці не мирилися з російським гнітом – у 1708р. почалося повстання під проводом І.Мазепи. У 1764р.- ліквідація гетьманства, а у1768р. спалахнула Коліївщина. 1775р. – ліквідація Запорізької Січі, 1783р. – запровадження кріпацтва, 1839р. – ліквідація УГКЦ, 1863р.- Валуєвський циркуляр, 1876р. – Емський указ і у лютому 1917р. настав кінець правління у Російській імперії династії Романових. В Україні у 1917р. була проголошена самостійна Українська Народна Республіка, а у січні 1918р. відбулася злука з її історичними західними землями Галичини.

Ігор Леськів
http://vidia.org/author/ileskiv



http://www.xn--seocanavar-6ub.com/

http://www.xn--saekimimerkezi-hjb.web.tr/sac-nakledilmesi-sac-ekimi-hakkinda/

http://www.xn--burunestetii-nyb.web.tr/12-2/

https://twitter.com/estetik_int

https://plus.google.com/+EstetikInternationalcomtr/

https://plus.google.com/+BahadırBaykalDr/

Burun Estetigi Ameliyati istanbul Turkey - http://www.xn--burunestetiirevizyonu-j4c.web.tr/

Kurumsalseo.web.tr