amir1Почну з анекдоту. Сидить негр, читає газету українською мовою. До нього підходить чоловік у вишиванці, з довгими вусами й оселедцем.
— Тю, — каже чоловік, — ти шо, може, скажеш, що ти українець?
— Так, — відповідає негр. — Я українець.
— Отакої... українець... А я ж тоді, хто?
— А хто тебе зна... Може, жид, а може, москаль.

    Кого ж таки вважати справжніми українцями? Людей у вишиванках? Тих, хто говорить українською? Чи, так би мовити, етнічних українців, які мають у цій державі коріння з дідів-прадідів?
     У кожного – своя відповідь.
     «Справжній українець — це щирий патріот України», — вважає малинчанка Аміра Альзоабі, яка приїхала в Україну, на Житомирщину, з Об’єднаних Арабських Еміратів (ОАЕ), знає мову, поважає традиції українців і в свої шістнадцять років робить усе можливе, аби в цій державі жилося краще.
Щойно Аміра досягла повноліття, прийняла рішення вступити до ВГО УНСО.

– Аміро, чому ти зробила такий крок?
– Хочу бути в колі патріотів. Це люди, близькі мені по духу. Вважаю патріотизм і любов до Батьківщини тим ядром, що має бути в серці кожної людини. Про Всеукраїнську громадську організацію «Українська націоналістична самооборона» (УНСО) знала давно, цілком розділяю погляди і позиції її членів, тому чекала свого 16-річчя, аби
стати однією з них. Важливим вважаю і те, що УНСО пропагує здорову націю: вона проти шкідливих звичок, що гублять нашу молодь. Лише в світлому розумі, не засміченому наркотиками та алкоголем можуть народжуватись чисті світлі ідеї.
– У твоєму світлому розумі, знаю, народжуються патріотичні тексти, які ти часто виконуєте на різних громадських заходах…
– Так, писати вірші почала десь із одинадцяти років. Не знаю, як це до мене прийшло. Може, почасти від того, що писав вірші мій тато, а дідусь по татовій лінії видав навіть книгу власних поезій. Спочатку я писала вірші про кохання. А тепер пишу про життя, людей і те, що хвилює душу. Останнім часом записую ще й багато нових реп-
текстів про Україну і події, що відбуваються. Маю намір записати кілька творів у студії звукозапису на диск.
– Так, не раз чув твої реп-виступи. Ти була учасницею благодійного марафону на Соборній площі, який організовували УНСО для збору коштів воїнам АТО. Пам’ятають малинчани і твою активну участь в акції «Серце до серця», що проходила в місті під егідою УНСО зі збору коштів для дітей із вадами зору – ти була й волонтером і учасницею концерту в РБК…
– Так. Залюбки стаю учасником громадських заходів, завжди відгукуюсь на запрошення УНСО, а тепер буду ще активнішою, адже я – одна з них.
– Зазвичай у твоїх ровесників інші інтереси…
– Якщо всі будуть мислити з позиції: «навіщо це мені? Нехай інші це зроблять…» – що буде з нашою Україною? Що від неї залишиться? Я так не можу. Дуже хочу, щоб і я, і всі українці жили краще, ми заслуговуємо на це. Зараз в Україні війна, і треба захищати Батьківщину кожному українцю, хто як може.
– Цього літа УНСО проводило навчальні військові збори для всіх охочих. Ти теж була там – одна з небагатьох дівчат…
– Родина мого тата – з Сирії, а там десятиліттями тривають конфлікти, і нині йде громадянська війна. Може, тому події Майдану і те, що нині діється на Сході, дуже близьке мені і зрозуміле.
    Так не має бути.
    Я ж уже народилася в Чернівцях. Мій тато Хашим – сирієць, народився в Арабських Еміратах. Вчився в Україні на лікаря, де й познайомився з мамою Іриною. У мене є старша сестра Аня. Коли мені було вісім років, ми переїхали з України в ОАЕ, жили там шість років, а потім знову повернулися в Україну, в Малин, бо мама звідси. Тато нині працює в Еміратах. Ми рідко бачимось, але навідуємось одне до одного, в нас дуже дружна міцна сім’я. Я хочу, щоб всі українці жили не кожен сам по собі, а однією дружною міцною родиною, в якій всі одне одного підтримують, захищають, поважають. Тоді буде міцна держава і в ній будуть щасливі всі родини.

amir2

Олексій Семенів



Web Tasarım Ajansı