pog1     Ми ще не в змозі назвати точну дату її початку. Можливо, це анексія Криму, можливо, «повстання» у Луганську та інших містах Східної України, а, можливо, момент, коли було збито малайзійський «Боїнг». Третя світова – це війна нового типу, що розгортається в інших площинах, тому з описом її переломних точок і природи виникають методологічні складності, – попереджає польський професор історії Кшиштов Ясевич, — політолог, економіст, науковий співробітник Інституту політичних досліджень Польської академії наук.
    Чому Путін зважився її почати? Ймовірно, аналітики військової розвідки визначили, що нині настав відповідний момент для досягнення статусу наддержави і відновлення колишньої сфери впливу: оскільки США і НАТО не створили системи ПРО, а через кілька років це зроблять; колишній соцтабір залишається поки легкою здобиччю, а через пару років він може економічно зміцніти та озброїтися; еліти євроленду роз’їдає моральна гангрена і політкоректність, через що вони нездатні на сміливі кроки.
Усі відомі нам війни, особливо Друга світова, розгорталися у військовій площині. Відбувалися масштабні сутички армій. Перемога залежала передусім від розміру збройних сил, їх бойового духу і переваги в кількості та якості військових засобів.
     Роль спеціальних військ, боротьба розвідок хоча й були важливими, проте залишалися на другому плані.
    У війні нового типу, як показує досвід сьогоднішньої агресії Росії проти України, застосовуються практично виключно агенти розвідки, спеціальні війська, найманці й техніка без розпізнавальних знаків. Агресор не створює і не використовує великих угруповань: оперативні сили розміщуються поблизу кордону здебільшого для здійснення додаткового тиску та ослаблення бойового духу противника. Відтак не відбувається масштабних танкових боїв, битв за участю десятків літаків або посилених бомбардувань. Якщо пострадянська армія влаштовує бомбардування, то всього декількома літаками, або потрапляє точними ракетними ударами по цілях, використовуючи при цьому такі типові для терористів прийоми, як захоплення заручників, розстріл цивільних літаків, руйнування міських просторів разом з їх жителями.
Перша риса війни нового типу – це її повзучий характер. Вбивство кількох, півтора або декількох десятків громадян іншої держави – це вже війна?
Захоплення одного аеродрому? Бази? Порту? Міста? Області? Знищення одного літака? Чи можна назвати війною окупацію територій разом з жителями всупереч їх волі або фактичне управління ними за допомогою фіктивного «уряду»?
    Наступний елемент – це провокування хаосу, почуття невпевненості й широкомасштабна словесна війна. Пропагандистська акція застосовується в чотирьох суміжних сферах. Перша – це одурманення власного населення. Друга – використання брехні з рисами «правди», адресованої потенційному супротивникові із Заходу, який за своєю природою дурний, наївний, ледачий і не схильний до рефлексії, особливо таким, які можуть порушити його благополуччя. Третя сфера – це так звана світова громадська думка, створювана зазвичай лівацькими ЗМІ, які підспудно люблять давню більшовицьку революцію та її великі проекти перебудови суспільства, світу й інших речей. Четвертою сферою стають норми міжнародного права і міжнародні звичаї, які росіяни ігнорують, одночасно вимагаючи, щоб інші беззаперечно їм підпорядковувалися.
Якщо порівняти нинішню війну із сутичкою двох боксерів на рингу, то пострадянський учасник прицільно б’є суперника з Заходу в пах, а коли він у пориві самооборони хапає його за ногу, тренер першого піднімає у своєму кутку шум, вимагаючи покарати західного спортсмена за заборонені практики.
Сергій Лавров у діалозі зі своїми західними колегами використовував порівняння, що для Росії Крим значить більше, ніж Фолклендські острови для Англії. Однак англійці на них не нападали, а лише зупинили аргентинців: начебто схоже, але зовсім не те. Росія досі не може одужати від «приниження», яким став розгром Альянсом Сербії та її президента всупереч російським протестам. Захід не рахувався з думкою Москви, вгамовуючи Ірак та інші місця у світі, і це змусило примітивну пострадянську еліту важати, що роль наддержави полягає в безкарних бомбардуваннях, завоюваннях, вбивствах і т. п. Оскільки Захід це робив (хоча він робив це з вищих, а не нижчих мотивів), Росія теж має на це право.Не виключено, що найважливішою сферою війни нового типу стали дії спецслужб. Поки Захід протягом чверті століття занурювався в летаргічний сон, живучи в переконанні, що йому ніщо не загрожує, і що достатньо розвивати з Росією щирі дружні відносини й допомагати їй трансформуватися в демократію західного типу, Москва, борючись з власною смутою, вирішила, що вона вже ніколи не дозволить «поставити себе на коліна». Якщо подивитися на стрімку кар’єру Герхарда Шредера, можна припустити, що він, швидше за все, був найвідомішим російським агентом впливу, а можливо навіть і просто шпигуном. Таких російських агентів на Заході, напевно, безліч: від сфери політики, ЗМІ, аналітичних центрів до армії, бізнесу та інших сфер.
    Суперважливою сферою війни нового типу є різні економічні санкції, які можна порівняти в наш час з килимовими бомбардуваннями. Ця зброя має неймовірну силу, й саме вона врешті-решт і визначить переможця. Добре продумані та впроваджені економічні санкції можуть похитнути кожну державу. Хоча ЄС і НАТО помахали шашкою на саміті в Уельсі, нині вони перебувають в позиції оборони, а їхні дії лише провокують Росію на загострення курсу.

РОСІЯ ПОВИННА РОЗПАСТИСЯ
У Росії, безумовно, можна виграти, і зробити це в найближчій перспективі. Досить нанести кілька прицільних ударів. Що ж робити? По-перше, варто чітко і точно сформулювати основну мету Третьої світової війни. Очевидно, що вихід Росії на правильний шлях у відносинах з іншими державами не є такою метою: це нездійсненне завдання, й її реалізація може привести прямо до поразки і поглиблення кризи. Росія вже кілька століть поспіль незмінно втілює в життя принцип Drang nach Westen (натиск на Захід) і кілька інших drang’ів. Це детермінанта російської політики, що триватиме за будь-яких правлячих команд незалежно від їхніх заяв. Роман Умястовський (польський військовий історик і письменник) та багато інших до і після нього не випадково вважали, що «характерна риса росіян – це їхній хворобливий загарбницький
дух». Думка, що це можна змінити, здається безпідставною і безперспективною. Головною метою війни має стати стійке зниження значення Росії та її розпад, після якого
вона в кращому випадку залишиться невеликою буферною державою з ядерною зброєю: Велике князівство Московське в трохи більшому варіанті, що відділяє Захід від Китаю.


ВІЙСЬКА КОСМІЧНІ, ВІЙСЬКА АРКТИЧНІ
     У протистоянні Путіну та його двору ми повинні бути готові до найгіршого сценарію, адже жестом відчаю Володимир Володимирович готовий натиснути на відповідну кнопку або віддати відповідний наказ. Тому НАТО має дати кілька чітких сигналів і в кінці процесу маргіналізації Росії убезпечити себе від місії пострадянського боку в дусі камікадзе. Варто чітко окреслити, що Альянс, як і Москва, залишає за собою право використовувати в кризовій ситуації ядерну зброю, і що навіть на тактичні ядерні удари по будь-якій точці НАТОвської (або охопленої гарантіями) території буде ядерна відповідь. Потрібно швидко створити суперсучасну протиракетну систему та окреслити межі власної території в повітрі, захищаючи її від удару з космосу. Захід на відміну від СРСР, а потім Росії, вже проспав період інтенсивного розвитку космічних технологій військового призначення. Він не готовий зупинити російську експансію в Арктиці, спрямовану на присвоєння її ресурсів, адже доступ до корисних копалин і до води скоро
буде відігравати вирішальну роль. Тоді як Росія вже створила космічні та спеціальні арктичні війська, НАТО цих проблем навіть не помітило. Захід повинен достукатися зі своїм посланням до простих росіян: це важливий елемент стратегії. Це потрібно зробити за допомогою Інтернету, електронних ЗМІ, мобільної телефонії, а також шляхом перешкод при трансляції телевізійних і радіопередач у Росії, оскільки вони служать провокуванню і закріпленню імперсько-ревізіоністських устремлінь.
    Пакет дій, спрямованих на зниження ролі та крах Росії, повинен поширюватися на кілька сфер, і, насамперед, дипломатичну: з Російською Федерацією потрібно припинити спілкуватися. Москва завжди вважала діалог проявом слабкості, втрачаючи залишки поваги до співрозмовника. Заклики до Путіна, дзвінки йому, спілкування з Лавровим, якісь переговори типу мінських, нічого не дають. Потрібно зрозуміти, що мовчання – це теж вид діалогу, і вкрай красномовний. Необхідно повністю припинити дипломатичні відносини з РФ. Припинити діяльність своїх посольств і невідкладно ліквідувати посольства російські, а також інші представництва цієї країни в західних країнах. У такий спосіб ми зекономимо кошти і водночас ускладнимо Росії ведення розвідувальної діяльності, адже цим завжди займаються її закордонні представництва.
     РФ варто виключити з міжнародних організацій, особливо ООН, а також з усіх спортивних організацій та федерацій, відібравши право влаштовувати будь-які великі змагання. Якщо ФІФА вважає інакше, потрібно змінити норми так, щоб їй довелося вибирати, чи хоче вона залишатися Міжнародною федерацією футболу або стати федерацією пострадянського простору. Необхідно заборонити командам і окремим спортсменам з Росії брати участь у спортивних заходах цивілізованого світу. Розірвати будь-якого рівня наукову і культурну співпрацю. Росія повинна бути повністю ізольована. Її кораблі і літаки не зможуть користуватися портами та аеропортами в країнах Заходу.
    Потрібно змінити філософію візових заборон. Захід повинен створювати позитивні списки громадян Росії. Включені до них люди, наприклад, члени Товариства «Меморіал», могли б в’їжджати на територію західних країн без віз, просто з посвідченням особи, а іншим доведеться сидіти вдома або на дачі. Олігархи, всі «нові росіяни» та інші громадяни Росії, позбувшись права володіти чим-небудь на території Заходу, можливо, зрозуміють, що помиляються. Їм буде складно й болісно продати своє майно за хорошою ціною. Звичайно, на недоумкуватому Заході піднімуться голоси про великий збиток, який завдадуть подібні дії, але ж багато сфер життя можна організувати по-новому. Зважившись на жорсткі кроки проти Російської Федерації, вдасться досягти і міжнародної солідарності: ні Єгипет, ні Туреччина, ні інший туристичний рай не ризикне нарватися на бойкот Заходу.


ЧИ ЗРОЗУМІЄ ВОЛОДИМИР?
    Володимир Володимирович оголосив ембарго на багато сільськогосподарських західних продуктів і в глибині душі сподівався, що замість польських яблук або м’яса він почне вживати аргентинські аналоги. Обмеження попиту завжди веде до підвищення цін та інфляції, крім того, Аргентині теж є, що втрачати: можна тонко натякнути їй, що
у відповідь на відмову від солідарності імпорт її яловичини або іншої продукції в західні країни буде заборонений.
  Крім того, нам потрібно заблокувати Росії та її громадянам усі кредити, ввести заборону на обіг російських цінних паперів тощо. Можна застосувати ще кілька інших речей. І врешті-решт Володимир Володимирович зрозуміє (або йому допоможе в цьому його оточення). Інакше нас у кращому випадку чекає нова велика Катинь, а в гіршому – ядерна атака, яка вже відпрацьовувалася в ході багатьох навчань російських збройних сил поблизу наших кордонів.

pog2

 



Web Tasarım Ajansı