mainВідома львівська журналістка, заступниця головного редактора IA ZIK Тетяна Вергелес презентувала киянам художньо-публіцистичну книжку «Моя грішна журналістика». Модерувала зустріч не лише всім відома письменниця, а й одна з героїнь книжки Ірен Роздобудько.

ПРО КНИЖКУ: «ПОКАЗАТИ ЛЮДЕЙ, А НЕ СЕБЕ»
Як сказала Ірен Роздобудько, «Моя грішна журналістика» – книжка дуже цікава, бо вона дає поштовх до пошуку. 1532035 381613701994900 455632481849411108 o
– Ти чіпляєшся за якусь фразу, художню деталь і не можеш зупинитися, далі хочеш шукати й дізнаватися більше про місто, район, конкретну людину, – прокоментувала новинку пані Ірен. – У книжці – синтез журналістики та письменництва. Це – не просто інтерв’ю, це внутрішній світ журналіста з його переживаннями, оцінками, відкриттями… Взагалі журналістика – дуже невдячна робота, надто інтерв’ю, бо це завжди гра в одні ворота. Ти ставиш питання й чекаєш на розумну відповідь. І от у цій книжці в Тетяни з’явилася можливість дати свою оцінку, розповісти про свої емоції, коли вона брала ці інтерв’ю. І вийшла вже чесна гра на чесному футбольному полі…
Читач дізнається і про враження Тетяни Вергелес від Німеччини та США, про роздуми щодо української журналістики та становлення ZIKу, про її відчуття під час запису інтерв’ю з Ліною Костенко, Віктором Ющенком, Іваном Плющем, Олегом Тягнибоком та багатьма іншими людьми.
– Наша професія – це сьогодні ти написав-сказав, а завтра тебе забули, – додала Тетяна Вергелес. – Твоя робота – спалахнути, висвітлити якусь проблему і згаснути. Це і є журналістика. Але, попри все, в цій книзі я намагалася зупинити той наш короткий спалах і показати людей, а не себе... Тих людей і ті події, які можуть бути цікавими кожному з нас.

10003760 381614651994805 4535639518654628191 oПРО ПРОЦЕС ПИСАННЯ: «ЗРОЗУМІТИ, НАВІЩО ТИ ПРИЙШОВ У ЖУРНАЛІСТИКУ»
Матеріали для книжки Тетяна Вергелес збирала протягом п’яти років. Містичні реалії та невипадкові зустрічі, що випали на долю письменниці-журналістки, – все це вплинуло на появу «Моєї грішної журналістики».
– Я хотіла присвятити цю книжку «Фейсбучному другу». Натикаючись у Фейсбуку на якийсь пост чи думку, згадувала щось своє і викладала це в книзі. Але потім вирішили не робити жодних присвят.
Розповіла львівська гостя й про містичні випадковості, які допомогли їй видати книжку. Приміром, коли обирала художницю для оформлення, їй порадили Лесю Квик. Не будучи знайомою з роботами художниці, Тетяна Вергелес скористалася пошуковиком, де відразу натрапила на статтю Лесі «Заблукати десь на Староєврейській».
– Саме в той момент я зрозуміла, що це моє, – зізналася пані Тетяна. – Адже сама не раз губилася на вулиці Староєврейській під час обідніх перерв.
До того ж вона зауважила: 
– У 1990-х роках ми, журналісти, були як діти: абсолютно щирі між собою та в професії. Ти10694465 381616245327979 2123740634235174999 o спокійно приходив до будь-якого народного депутата, він із тобою говорив без озирання, яку саме партію представляє. Це було цікавіше, чесніше, відвертіше... Потім це все втратилося… Перед Майданом у мене було відчуття, що українська журналістика взагалі летить у прірву: так багато було фальші, штучності, брехні… Я думала, що в мене параноя, коли читала деякі тексти… Можна сказати, що і це було додатковим стимулом написати книжку. Не для того, щоб когось чомусь вчити, а просто відволіктися та проаналізувати – навіщо ти прийшов у ту журналістику… Майдан і теперішня війна стали таким собі психологічним стресом, отверезили журналістику. Якось ми всі відразу спам’яталися, принаймні, більшість журналістів…

ЯК ВИНИК МАТЕРІАЛ ПРО ІРЕН РОЗДОБУДЬКО
1973241 381615771994693 6887420323236006954 oВони познайомилися на Форумі видавців у Львові. Тетяна Вергелес зізналася, що у творах Ірен Роздобудько завжди знаходила частинку себе. Через шанування творчості відомої письменниці навіть була ніяковіла в її присутності. Але згодом вони відкрили для себе одна одну.
– Її доброта ніколи мене не підводила, – сказала про Ірен Роздобудько пані Тетяна. – Я з таким острахом їхала в Київ на інтерв’ю з нею… А вона тут же підставила своє плече…
– Через півтора чи два роки після нашого знайомства, коли я знала Тетяну як журналістку високого знаку, раптом вона мені пише: «Іренко, я таке утнула!» Я їй відповідаю: «Спробую здогадатись: перше, ти завагітніла, друге, ти покинула роботу, третє, ти написала роман?» І вона мені відповіла, що так, я написала роман…
Йшлося про «Мою грішну журналістику», в якій Тетяна Вергелес зібрала розповіді про людей, які формували її протягом життя. Однією з них стала Ірен Роздобудько.

ПРО «КОМПЛЕКС ВІДМІННИЦІ»
– Хто ви більше – автор текстів чи редактор? – запитала у львівської гості одна зі слухачок. 1956715 381616258661311 1807958628232922752 o
На що пані Тетяна відповіла:
– Складно відповісти. Коли раніше правила тексти, то часто виникало бажання перекроїти матеріал, переписати всі кострубаті речення, але в результаті втратилося б оте авторське… До своїх же текстів ставлюся з таким собі «комплексом відмінниці»… Не знаю, кого в мені більше. Хоча, коли редагую, то я просто злий пес! Але головне, що ніхто на мене не ображається...
Наостанку Тетяна Вергелес мовила киянам:
– Я не думала, що цього року вийде ця книжка. Бо війна і всім не до того... Але Зоя Казанжи, приїхавши до Львова, порадила, мовляв, треба все робити паралельно. «Живи, Таню, живи!», – сказала вона. І, знаєте, як добре, що я встигла вам сказати, як я вас люблю! Бо зараз абсолютно все переоцінюєш… Ми мали страшні ночі, багато переживали й не знали, що буде зранку… І от я собі подумала: «Боже, як добре, що я встигла, і я все сказала!»

Анна Процюк, «Новини OKSAMYT»



Web Tasarım Ajansı