Упрощенная HTML-версия
36
Оксамит
■
життя країни
до нас приходять агресивні
люди, через 15–20 хвилин ро-
зуміють, що їм все дадуть, що
все буде добре, що вони все
отримають. Вони починають
плакати, емоційно про щось
розказують, дуже дякують,
а з часом телефонують і при-
єднуються до лав волонтерів.
– Завдяки волонтерам
вони змінюються на краще,
адаптуються, знайомляться,
спілкуються.
– Насправді це – наша мета.
Цих людей треба соціалізувати.
Їх потрібно не просто нагодува-
ти й одягнути, а показати, що
до них не ставляться байдуже.
Чому робота в тилу є здебільшого жіночою?
Звісно, що волонтер має жіноче обличчя,
тому що жінка швидко реагує на потреби тих,
кому потрібна допомога. Чуйне жіноче серце від-
гукується оперативніше, але в нашому містечку
дуже багато чоловіків, яким також шкода людей.
Все наше містечко тут завдяки чоловікам: вони
допомагають будувати, лагодити, переносити,
облаштовувати. Мій чоловік, наприклад, у будні
дні працює на роботі, а у вихідні – залюбки за-
ймається волонтерською діяльністю.
– Як змінився волонтер з часівМайдану й до-
нині?
Волонтер став професійним. Дуже! ВУкраїні лю-
ди завжди жили спокійно, а події останнього року
навчили нас самоорганізовуватися й допомагати один
одному. Раніше ми не знали, що робити, куди бігти,
а зараз ми вже знаємо, куди й до кого звертатися з різ-
них питань. Тому що ми знаємо, що праві й можемо
щось вимагати від держави. Що ми й робимо.
– Традиційне питання. Чим Волонтерське
об’єднання «Кожен може допомогти» займати-
меться після перемоги?
Ми вже думали про це. До перемоги таки близь-
ко. Є люди, яким допомога потрібна завжди. Це ди-
тячі будинки, інваліди, яким ми вже допомагаємо.
Якщо не тільки переселенці потребуватимуть на-
шої допомоги, то ми будемо допомагати всім. Я
не знаю, як поставиться до них держава. Навіть
якщо закінчиться війна, не всі зможуть повернути-
ся додому. Ми не знаємо, що буде. Якщо на Сході
України все закінчиться добре, все відбудується
й вони повернуться додому, я дуже радітиму.
Але завжди є верстви населення, які потребують
допомоги волонтерів. І волонтерський рух, я споді-
ваюся, надалі буде розвиватися. В будь-якій євро-
пейській країні є волонтерський рух. А ми ж уже
в Європі! Волонтерську діяльність вже не можна
залишити. Ну от чесно кажу – ну не можна! Це вже
великий життєвий етап. Ми настільки здружили-
ся, що вже один без одного не зможемо.
■