| Низка медійників звинуватила Наталю Гуменюк у забороні висвітлювати воєнні злочини Російської Федерації в зоні відповідальності військовослужбовиці. Вони вимагають від військового керівництва замінити Наталю Гуменюк “на компетентнішу особу і не допускати її до будь-якого керування комунікаціями”.
Про це йдеться в заяві медійників на адресу Головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського, міністра оборони України Рустема Умєрова та начальника Генштабу ЗСУ Анатолія Баргилевича.
“Впевнені, що особа, яка керує комунікаціями ОСУВ під час війни, повинна вміти адекватно та професійно взаємодіяти з медіа, розуміти надзвичайну важливість висвітлення подій із фронту, необхідність документування та привернення уваги до злочинів росіян і в жодному разі не ставити невиправдані обмеження, які перешкоджають роботі журналістів”, – йдеться в заяві.
Також медійники вимагають забезпечити доступ журналістів до районів Херсонщини та сусідніх регіонів, де відбуваються ключові події, з урахуванням вимог наказу №73 Головнокомандувача Збройних сил України.
“Ці території невиправдано довго блокувалися Наталією Гуменюк, що призвело до непоправних інформаційних наслідків для України”, – зазначають медійники.
Інститут масової інформації наводить заяву повністю:
Заява
Головнокомандувачу Збройних сил України
генерал-полковнику Олександру Сирському
Міністру оборони України
Рустему Умєрову
Начальнику ГШ Збройних сил України
генерал-майору Анатолію Баргилевичу
Росіяни не припиняють атакувати Херсонщину: знищують Херсон, перетворили на руїни місто Берислав, водночас українські військові стійко відбивають їхні атаки. Але ні першого, ні другого не бачать ані українці, ані світ.
Вони бачать, як українські військові захищають Часів Яр і як його руйнують росіяни. Як українські військові тримають Куп’янськ та села навколо, а росіяни намагаються їх знищити.
Чому ж журналістам “цікавіше” висвітлювати бої за ті міста, а не події на Херсонщині?
Бо на сході немає Наталі Гуменюк, а на півдні є. Бо в підпорядкуванні ОСУВ “Хортиця” на східному напрямку пресофіцери протягом двох років професійно виконують свою роботу, вони є місточком між військовослужбовцями та суспільством. Вони сприяють донесенню інформації з фронту в тих межах, які не шкодять безпеці операцій. І не перешкоджають висвітленню злочинів росіян.
Так само виконували цю роботу донедавна і пресофіцери ОСУВ “Таврія”, поки “Таврія” внаслідок переформатування угруповань не відійшла до зони відповідальності пані Гуменюк.
Ми бачимо обличчя захисників Донеччини, Луганщини, Харківщини, Запоріжжя, але не бачимо облич захисників Херсонщини. На Херсонщині ми бачимо лише пані Гуменюк.
Воєнні злочини Росії журналістам вдавалося фіксувати, здебільшого обходячи обмеження, встановлені в зоні підпорядкування пані Гуменюк, а не за її сприяння.
Найбільш кричущим випадком була заборона заїзду на Херсонщину в підтоплені міста і села в день підриву Каховської ГЕС – тоді світові ЗМІ заполонили посилання на свідчення російських “воєнкорів”, адже від нас інформація була майже відсутня.
Пізніше пані Гуменюк забороняла фіксувати страждання українців у частині сіл, де через підрив ГЕС зникла вода, та знімати дно водосховища, яке висохло.
До цього журналістам доводилося мінними полями заїжджати до щойно звільнених сіл на Херсонщині й Миколаївщині, щоб у момент найбільшої цікавості світу розповісти про воєнні злочини росіян. Офіційного дозволу заїхати до цих сіл легально дорогами через блокпости в адекватний термін домогтися було неможливо.
Рятувальним службам Херсонщини відмовляли в праві взяти із собою журналістів на ліквідацію наслідків російських злочинів у Бериславі.
Закриті й Антонівка, Дар’ївка та частина Херсона (Корабельний район та “Острів”), де люди також потерпають від російських обстрілів.
На відміну від інших напрямків, на Херсонщині немає доступу до шпиталів та стабілізаційних пунктів, де лікують поранених захисників та цивільних.
Попри офіційне роз’яснення Головнокомандувача, які саме об’єкти й райони зосередження військ належать до “червоної зони”, комунікації “Півдня” оголосили “червоними” всі громади, розташовані на річці Дніпро та Чорному морі, і за цими самопроголошеними “правилами” медіа мали працювати півтора року.
Оскільки пані Гуменюк вибудувала саме таку комунікаційну політику, то бригади пропонують воєнним кореспондентам працювати в “потьомкінських окопах” за десятки кілометрів від реальної лінії фронту. Звісно, така імітація неприпустима для більшості медіа, отже вони обирають інші напрямки фронту, де можна просто нормально виконати свою роботу.
Найпопулярніше слово в комунікаційного відділу Сил оборони півдня – “заборонено”.
Людина, яка перешкоджала висвітленню злочинів росіян, яка не дає журналістам показувати відважних оборонців Херсонщини, яка не здатна пояснити командуванню свого напрямку, чому суспільство має бачити не лише її обличчя, а й обличчя воїнів та чому світ має оперативно бачити російські воєнні злочини, не може і далі очолювати комунікації.
Вона “відлякала” з напрямку журналістів, чим відвернула увагу суспільства. Це позначається і на рівні обороноздатності регіону, і на допомозі громадам регіону від міжнародної спільноти.
Ми вимагаємо:
- Замінити Наталю Гуменюк на компетентнішу особу і не допускати її до будь-якого керування комунікаціями. Впевнені, що особа, яка керує комунікаціями ОСУВ під час війни, повинна вміти адекватно та професійно взаємодіяти з медіа, розуміти надзвичайну важливість висвітлення подій із фронту, необхідність документування та привернення уваги до злочинів росіян і в жодному разі не ставити невиправдані обмеження, які перешкоджають роботі журналістів.
- Забезпечити доступ журналістів до районів Херсонщини та сусідніх регіонів, де відбуваються ключові події, з урахуванням вимог наказу №73 Головнокомандувача ЗСУ. Ці території невиправдано довго блокувалися Наталією Гуменюк, що призвело до непоправних інформаційних наслідків для України.
- Провести ревізію наявних правил роботи пресцентрів ОК “Південь” та об’єднаного новоствореного ОУВ “Таврія” (раніше ОСУВ “Одеса” та ОСУВ “Таврія”), практики яких могли зазнати шкоди через нещодавнє призначення туди Наталі Гуменюк. Важливо переглянути наявні правила та процедури роботи пресслужб військових формувань, щоб уникнути випадків надмірного і невиправданого контролю та обмежень, які перешкоджають висвітленню і документуванню надзвичайно важливих для України подій.
- Будь ласка, докладіть зусиль, щоб журналістам не довелося писати ще одного листа щодо недопустимості очолювання будь-яких комунікаційних структур Сил оборони Ганною Маляр. Особи на ключових комунікаційних посадах повинні мати належні навички та репутацію для виконання своїх обов’язків згідно з вимогами часу, особливо у воєнний період.
Підписати заяву можна ТУТ.
Джерело: Інститут масової інформації
Фото: Микола М’якшиков, УНІАН |
Тамара Маркелова – головний редактор
