41-річний відомий азербайджанський веломандрівник Раміль Зіядов з міста Барда – герой кругосвітньої подорожі в умовах екстриму, продовжує подорожувати світом на своєму «залізному коні».
Раміль проїхав вже 60 000 км! Неймовірно! Фантастична цифра! До сих пір нікому не вдавалося самотужки на велосипеді подолати таку відстань, побувавши в Еровпі, Азії, Південній Америці та Африці. Про подорож Раміля розповідають багато телекомпаній світу, публікують статті ЗМІ. Нещодавно він став гостем молдавського телебачення, де розповів про свою подорож. Нині він продовжує свій шлях Україною, звідки поїде новими місцями світу … Щасливої дороги, Раміль!
«Оксамит» долучився до висвітлення цієї безумовно цікавої, неординарної події. Пропонуємо нашим читачам розповідь Раміля, присвячену цій знаменній події – 60 000 км на велосипеді! Ось що веломандрівник написав на своїй сторінці Facebook.
“10 квітня – для мене найважчий і знаковий день у моєму житті! У 2013 році в цей день я вирушив у свою першу подорож!
Подорожі – це пригоди. Іноді радісні і яскраві, іноді страшні і від того, особливо драйвові, якщо подорожувати важкими і недоступними місцями!
Таке місце я проїхав у минулому 2018 році з глибин Сибіру і я побачив БАМ, і Колимский Тракт.
Це найважче і страшне враження, яке я згадав сьогодні!
Колимський тракт – найстрашніша і важка дорога в північних краях, відстань 2000 км без асфальту, населені пункти далеко один від одного, іноді до 500 км без зв’язку і можна не зустріти жодної живої душі за 6 днів! Це було тяжке випробування! Колимський Тракт ще називають «Дорога на кістках», її будували каторжники і гинучи на цьому шляху там і були поховані. Ця дорога «Колима» проходить від Якутська в сторону Магадану, через тепловий Ключ до Усть-нери. Мені розповідали багато жахів про цю дорогу, але для мене було справою честі здолати ці труднощі і пізнати себе. І я сказав: «Я проїду цю дорогу!» Я прийняв виклик. І мене чекали грандіозні пригоди!
Технічно було дуже важко, щебінь, бруд, пил, суворий клімат, дикі звірі … справжнє випробування … бувало вночі їхав і бачив білі ночі. Магадан ще називається Полюс холоду … я бачив обгорілі машини на узбіччі. Так, там взимку спалювали машини, ті, хто зламався в дорозі, щоб зігрітися … Це страшно, але і ще не все … ще було море емоцій … я проїхав цей маршрут реально не дорогою, а стежками … навіть дороги не було, бувало тільки напрямок і навколо дикі звірі … вовки … ведмеді і ти … один на один зі своїм страхом … і так кожен день … Одного чудового дня до мого намету підійшов ведмідь … була боротьба між мною і страхом. Я боровся і не піддався паніці … мозок зробив свою роботу … і я залишився живий … і я зрозумів, що я сильний!
Пройшовши стільки доріг і випробувань, я готовий ділитися з вами, друзі, своєю силою і натхненням!
Я себе вважаю мандрівником, а справжній мандрівник не повинен боятися страху. Хоча страх був присутній. Наскільки б сміливою не була людина, ми всі боїмося смерті! І це правда. Коли зважився, що проїду цей маршрут, я почав розмовляти сам з собою. Це був новий виклик собі! Боротьба, витривалість, сміливість … я люблю виклики! Я повинен був подолати ці бар’єри. І я проїхав це маршрут навіть швидше, ніж очікував. Було дуже важко! Але я отримував максимум радості, що проїжджаю цей маршрут!
І Бог щедро нагородив мене! Скільки я бачив! Чарівний ліс, річки, озера, незаймана дика природа і дикі тварини … Скільки мільйонів людей мріє приїхати сюди, а я вже тут, на цьому маршруті!
І не кожен наважиться приїхати на велосипеді на БАМ! І я вже був щасливий, не дивлячись на труднощі, які долав щодня!
Адже я знав, за кожним кроком моя мрія стає ближчою до мене, і така радість наповнювала мене!!!
Я бачив всю дику прекрасну Сибір не з екрану телевізора і не з вікна літака, а своїми очима, проїхавши на своєму Степовому Вітрі! І це більше, ніж Мрія! Це такі емоції і натхнення, що навіть не можу передати словами! Скільки мільйонів чоловік мріє проїхати Витимський міст (найнебезпечніший міст Росії – Ред.), це те ще випробування – не для слабких! А я вже був там!
Від цього круте стан сили і могутності і за себе і за всіх людей!
Ми сильніші, ніж думаємо про себе.
Бачиш, так це реально страшно, але якщо людина приймає виклик, вона сильнішає!
Магадан – це край світу! Земля ведмедів і випробувань! Ночувати в наметі поруч з ними – це жесть!
Але я хочу сказати вам: просто треба бути звіром і вбити свій страх! Я людина. І було страшно. Але не подаючись страху і паніці, я продовжував їхати вперед до своєї мети. І я зміг зрозуміти, хто Я є! Скільки впевненості з’явилося у мене!
Якщо ви хочете знайти в собі сміливість і силу, зрозуміти, хто Ви є насправді і чого вартуєте, просто йдіть до кінця. Я так потребував цієї впевненості, і я знайшов себе. Тепер я гордо кажу: я сильна людина!
І я народжений підкоряти не підкорене! Тільки вперед до океану!
Ось так Віра в себе робить нас сильними! Вірте в себе, друзі! Просто вірте…”
Нагадаємо, що в 2013 році, з 10 квітня по 2 жовтня, Раміль Зіядов зробив велотур по п’яти країнах світу – за шість місяців проїхав з прапором Азербайджану через Росію, Казахстан, Узбекистан, Киргизстан і Китай. Проїхавши майже 15 тисяч кілометрів, став першим велосипедистом з Азербайджану, який зумів подолати таку велику відстань. Велопробіг був присвячений 90-річчю загальнонаціонального лідера Азербайджану Гейдара Алієва і проходив під девізом «Я пишаюся тим, що я азербайджанець».
10 січня 2014 року Раміль Зіядов знову відправився з Баку в світове турне під девізом «В ім’я Азербайджану» з прапором Азербайджану і вимпелом Trend. В рамках світового турне веломандрівник проїхав через Грузію (перетнув Кавказький хребет), Росію (дістався навіть до Полярного кола і Магадана), Україну, Білорусь, Молдову, Румунію, Болгарію, Туреччину, Грецію, Швейцарію, Німеччину, Францію, Іспанію, Єгипет, Молдову, Казахстан, Узбекистан, Киргизстан, Китай та інші країни. З Європи він відправився в Південну Америку.
Раміль Зіядов став першим нашим співвітчизником, пише його земляк Вугар Іманов, який дістався до Південної Америки, де об’їздив на своєму велосипеді Колумбію, Еквадор і Перу. На велосипеді він навіть підкорив гірські вершини Huayraccasa (5059 м), Chonta (4825 м), Abra Antajirca (4780 м) і Abra Ucchuchacua (4737 м). Причому він став єдиним велосипедистом з країн колишнього Союзу, який піднявся на ці вершини на «залізному коні». А в грудні 2016 року він на літаку прилетів до Москви і знову продовжив свій шлях в Білорусь, Україну, Молдову, Росію і країни Європи.
Leave a Reply