Україна ввійшла у виборчий рік, протягом якого українці оберуть Президента та Верховну Раду. У цих кампаніях медіа відіграватимуть провідну роль, адже саме ЗМІ є основним джерелом політичної інформації для наших громадян.
Одним із найсвіжіших викликів перед українською медіагалуззю є блокування реформи Суспільного мовлення, відзначають експерти. НСТУ вже здійснила ряд кроків, однак успішне завершення реформи блокується через недофінансування: так, цього року ВРУ урізала бюджет Суспільного на 50 %. При цьому Суспільне є особливо важливим під час виборів, адже не залежить від влади та приватних власників, відтак може надавати неупереджену та збалансовану інформацію. Крім того, НСТУ мала стати майданчиком для аналітичних матеріалів та політичних дебатів. Однак вартість одного випуску такої програми складає 7-10 тисяч доларів США, відтак їх запуск під питанням.
Викликом для українських медіа стануть і самі вибори в умовах війни, зокрема й інформаційної. Як опозиційні партії, так і самі ЗМІ виступають з критикою на адресу влади, однак аналогічні меседжі просуває і російська пропаганда. Медіа мають провести межу між правом на критику та маніпуляціями.
Ситуація накладає на медійників відповідальність: подавати інформацію без перебільшень, не змішуючи власні емоції та факти. Владу є за що критикувати, але критика має бути конструктивною. Однак це ні в якому разі не має перерости в само цензуру з боку журналістів.
Ще далеко до офіційного початку кампанії з’явилася значна кількість замовних матеріалів в українських медіа, підготовлених та випущених у світ без дотримання етичних стандартів. І хоча саморегуляція є важливою для медіасфери, вирішення виборчих проблем, зокрема порушення виборчого законодавства неможливе без участі державних органів. Адже вони можуть покарати недоброчесні медіа за «джинсу», чи наклеп, чи розпалювання ворожнечі, в той час як санкції громадськості обмежуються громадським осудом.
За останні роки виборчі кампанії дедалі частіше відзначаються не просто замовними матеріалами, а повноцінними кампаніями дезінформації. З цією проблемою вже стикалися США та Франція, аналогічна загроза стоїть перед Україною. Деякі експерти вважають, що саме медіа найбільшою мірою поширюють дезінформацію, відтак повинні їй протидіяти:
ЗМІ не повинні поширювати дезінформацію. Журналісти повинні здійснювати перевірку не лише фактів, а й джерел: наприклад, якщо ми когось цитуємо, потрібно перевірити повноту і правдивість сказаного. Крім того, слід відмовитися від провокаційних заголовків та лідів. Адже навіть якщо сам матеріал є збалансованим, люди часто читають лише заголовки новин і роблять хибні висновки. Те саме стосується постів та візуалізацій.
Тамара Маркелова
Leave a Reply