Всеволод Нестайко: “Саме від дорослих залежить, чи будуть їхні діти щасливими”

gallery smallВсеволод Нестайко – один з найулюбленіших дитячих письменників, чиї витвори зростили не одне покоління. Хто не пам’ятає славнозвісних “Тореадорів з Васюківки” чи “В країні Сонячних Зайчиків”…
Так от, 86 років тому в місті Бердичеві (Житомирська область) побачив світ майбутній письменник. У сім’ї Всеволода існувала цікава легенда, що мама народила його якраз коли читала Ремарка. Після пологів акушер жартівливо сказав їй: “Мадам! У вас, здається, з’явився письменник!” Цікаво також, що першою його домівкою був будинок по вулиці Пушкіна. Коли його зруйнували, на тому місці з’явився дитсадок. Збіг чи пророцтво? 🙂

всеволод нестайкоВсеволод Нестайко – один з найулюбленіших дитячих письменників, чиї витвори зростили не одне покоління. Хто не пам’ятає славнозвісних “Тореадорів з Васюківки” чи “В країні Сонячних Зайчиків”…
Так от, 86 років тому в місті Бердичеві (Житомирська область) побачив світ майбутній письменник. У сім’ї Всеволода існувала цікава легенда, що мама народила його якраз коли читала Ремарка. Після пологів акушер жартівливо сказав їй: “Мадам! У вас, здається, з’явився письменник!” Цікаво також, що першою його домівкою був будинок по вулиці Пушкіна. Коли його зруйнували, на тому місці з’явився дитсадок. Збіг чи пророцтво? 🙂
Окремо варто згадати про сім’ю Всеволода. Його дідусь був відомим громадським діячем, деканом і парохом Української Греко-Католицької церкви у Бучачі. Подейкують, що саме від нього, хлопець успадкував чудове почуття гумору. Батько письменника загинув у концтаборі, коли сину було всього три роки. Чекісти заарештували його за те, що він був Січовим Стрільцем і воював на боці УГА. Мама викладала російську мову і літературу ще до війни, потім стала сестрою милосердя в російській армії. Коли почалась Перша світова, їх з батьком розділила лінія фронту. В часи Другої світової та німецької окупації, жінка відкрила підпільну школу, де її 11-літній син навчався з іншими дітлахами. Всеволод не дуже любив згадувати цей нелегкий час. Та воно і зрозуміло. Кому захочеться пережити таке ще раз.
І все ж, незважаючи на важке дитинство, Всеволоду якимось чином вдалось зберегти оптимізм і бажання дарувати посмішки. Хоча, хто зна, можливо це протест проти відібраного та спаплюженого війнами, окупацією та радянщиною, дитинства.gallery small 1
Через важкі реалії війни, кілька класів школи Всеволоду довелося пропустити, надолужував все що міг самотужки. Дуже любив читати пригодницькі шедеври Джека Лондона, Жюля Верна, Миколи Трублаїні й частенько мріяв про море, кар’єру капітана і мандрівки в далекі краї. Однак через проблеми із зором, нездатність розрізняти зелений та червоний кольори, мрії так і залишились мріями. По закінченню школи був філологічний факультет Університету ім. Тараса Шевченка.
П’ятдесятирічна кар’єра письменника почалась з журналів “Дніпро”, “Піонерія” і “Барвінок” та з видавництв “Молодь” і “Веселка”. Тут йому пощастило познайомитись з відомими українськими письменниками: Наталею Забілою, Максимом Рильським, Павлом Тичиною…
Чому саме дитячі книги? Вочевидь, “серйозність” і рутина дорослого життя були не зовсім тим, чого прагнув письменник. Сам Всеволод про свій вибір казав так: “Коли я став по-справжньому дорослим, мені страшенно захотілося повернутись назад у дитинство — догратися, досміятися, добешкетувати… Вихід був один — стати дитячим письменником. Так я й зробив. І, пам’ятаючи своє невеселе дитинство, я намагався писати якомога веселіше”.
Дебютна книга Нестайка “Шурка і Шурко” вийшла в 1956 році. Так розпочався довгий та цікавий літературний шлях нашого героя. Загалом у творчому доробку письменник більше 40 творів: оповідань, повістей, казок, п’єс. Кілька з них, а саме “Одиниця з обманом”, “Тореадори з Васюківки” та “Чудеса в Гарбузянах”, були екранізовані і здобули чимало міжнародних кінонагород. Зокрема фільм “Тореадори…” демонструвався в 72 країнах світу, тільки не в радянській Україні. Чиновники вирішили, що у ньому є наклеп на радянські реалії, а головні герої не схожі на справжніх піонерів.fullsize
Всеволода Нестайка справедливо вважають класиком дитячої літератури. Соціальне опитування, проведене в 90-их роках, показало, що його казки та оповідання були на той час найпопулярнішими серед читачів. Його книгами й сьогодні зачитуються діти та дорослі з різних країн світу. Його витвори перекладені 20-ма мовами, серед них арабська та бенгалі. “Тореадори з Васюків” навіть потрапили до переліку видатних творів світової літератури для дітей. Щоправда, у 2004 році Всеволод трохи адаптував текст “Тореадорів…” під сучасного та майбутнього читача, позбавивши його будь-яких спогадів про минуле.
В 2010 році письменника нагородили Орденом князя Ярослава Мудрого, не говорячи вже про багато інших нагород, які письменник отримав за свою працю. А в містечку Дружівка на Донеччині є бібліотека, названа, за рішенням дітлахів, на його честь.
Останній його твір “Найновіші пригоди Косі Вуханя та Колька Колючки” вийшов з-під пера в 2009 році. Того ж року казка Нестайка “Дивовижні пригоди в лісовій школі” стала однією з найпопулярніших в Україні. Приємно, що Всеволод став одним з тих, хто таки отримав заслужене визнання ще при житті!
Всеволод Нестайко тореадори з васюківки 2004 Всеволод Нестайко Незвичайні пригоди в лісовій школі Всеволод Нестайко Тореадори з Васюківки Всеволод Нестайко П’ятірка з хвостиком Всеволод Нестайко Чудеса в Гарбузянах
І наостанок, кілька афоризмів і просто мудрих думок від Всеволода Нестайка:
“Ось дивно: якщо ти зробиш людині добро, вона стає тобі приємною”.
“Тільки оптимісти зможуть будувати вільну незалежну державу”.
“Взагалі, я вважаю, що дитяча дружба – це щастя. Якщо це вірна дружба, вона зберігається на все життя…”
“Всі діти в чомусь здібні, талановиті, вони дуже різні і чимось дуже цікаві. Але, як на мене, є недолюблені, ті, яким недодали уваги в дитинстві. Саме від дорослих залежить, кого вони виростять і чи будуть їхні діти успішними і щасливими”.
“Неволя – це найстрашніше, що може бути в світі – коли йдеш ти з мамою по вулиці, тримаєшся, а будь-який фашист може штовхнути твою маму, образити, і ти нічого не можеш вдіяти. У 1941-му році мені було 11 років, і з того часу я став дорослим, напевно. Дитинства у мене вже не було”.
“Я вірю в добро… Вірю в людську гідність… Вірю в те, що все-таки в душі кожного існує Господь Бог, і в кожного він свій… Вірю в єдиного Господа… І він не стільки на іконах і в церквах, скільки в душах людських. Розумієте, у кожного, якщо він чесний, порядний, добрий і чуйний, то у кожного, так би мовити, свій Господь”.
“Я пишаюся, що не вийшов із дитинства, що зберіг дитячу душу. Це підтримує мене в нашому жорстокому світі і дає сили творити.”

 

http://www.uamodna.com/

Leave a Reply

You can use these HTML tags

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

  

  

  

*

code